Aug 17, 2016

Чиказька Середа

Черговий мій особливий день тижня :) Тепер це середа. І нічо я не підлаштовувала спеціально, просто отак вже сталося що саме середа, а не знову вівторок чи четвер. А виною всьому феєрверки на navy pier в Чикаго, які там відбуваються саме по середах. Але розпочну я з цікавішого, тому читайте далі :)

Прокидаюся я вранці від храпу. Хтось подумає собі "ну і що ж тут особливого? прокинулась рано, коли чоловік ще на роботу не пішов і от саме його храп і почула" :) тільки все не так банально. По-перше, мій чоловік не хропе, а по-друге, в той час він вже їхав на роботу поїздом. А хропів, насправді, наш друг Діма, який прилетів до нас в гості зі Львова ще день перед тим. Так хропів, що було його чути аж на другому поверсі (Діма, якщо ти це читаєш, не ображайся :)). Так що ранок був веселий, та і не лише ранок, а попередній вечір і майже ніч, бо балакали ми з Дімою десь до 2ї ночі про все на світі - і про патенти, і про стартапи, і про львівські і нельвівські кантори - короче ви зрозуміли - майже все про айті. А з гамбургерами домашнього приготування, пивом, віски і амерікан-стайл чізкейком було вабщє круто! Емілі без перестанку розпитувала Діму про Сан Франциско, де він до Чикаго вже побував. Не думайте що в мене доця географію вивчила, просто в Діми була карта Сан Франківська (як він його прозвав :)) і доці було дуже цікаво де він ходив по карті.

Так ось, підняли мої дітлахи Діму вранці своїми криками, поїли ми лазаньки, зібрались та й пішли його на метру проводжати, бо він ще цілий день хотів по Чикаго погуляти. А фото з гостем нашим ми так і не зробили, тому вибачайте.

Далі ми, як завжди, пішли на майданчика і на гірки, зустрілись з друзями-сусідами-хресними - як би то ще їх назвати? :) І каже мені Іра: "а ми на вечір сьогодні в Чикаго зібрались на феєрверки дивитись". Ну і як я могла таке пропустити і не напроситись з ними, га? Думаю, тільки тре Ромі передзвонити, запитати чи він матиме силу ходити, після розмов про патенти мало не до ранку (запам'ятались мені ті патенти, бо ніколи про них раніше не говорили :))). Рома погодився погуляти по Чикаго, покататись на водному таксі, але ще до феєрверків домовились їхати додому, бо пізно і дітям тре спати.

Пішли ми додому, вклала ' дітей спати, почала готуватись до поїздки (а з дітьми то воно трохи таки тре поготуватись): набрала всяких морковок-бананів-бубликів, спакувала всяку одежку Девіду, переставила сидіння на возик для Емілі та й ніби готова. Далі прокинулась Емілі - мега іксайтед від очікуваної поїздки на поїзді, гарно поїла, без перестанку про той поїзд і про Чикаго говорила, одягнулась (бо ми з Девідом вже були готові до виходу на той момент), виходимо з дому, а на вулиці дощ :) Та й такий що 13 хв до поїзда як під ним пройдешся, то добряче змокнеш. Ладно, чекаємо вдома, бо маємо ще трохи часу. Тут ми пригадуємо що на руках квитків в нас немає і що тре таки прийти на станцію раніше і коли вже отой час був геть впритик вирішуємо виходити з дому. Дощик ще трохи крапав, але вже не сильний, тому добрались до тієї метри ми швиденько і без пригод. Квитки купили вже в поїзді, бо в такий час каса на станції вже закрита, причому мені бракувало 25 центів до квитка і добрий дядя за мене їх заплатив контролеру :) причому дядя був чорний ) я не расистка, тому захотілось наголосити на цьому факті. Загалом доїхали гарно, дітиська трохи бісились, Девід всю дорогу хотів їсти, але всі нам дуже мило посміхались, бо таки погодьтесь дві мами, дві старші дівчинки і два молодші хлопчики доволі колоритно виглядали в обід в поїзді :)

І от нарешті наша кінцева зупинка. В Чикаго також пройшов ливень, але на момент як ми туди заїхали, вже було майже сухо. З чоловіками зустрілись, до водного таксі дійшли, покатались і, до речі, дуже класно покатались, далі пішли до Біна (хто не в курсі ось вам лінк), зустріли там знову Діму :) знову забули з ним сфоткатись, знову з ним попрощались і пішли дивитись на вечірній фонтан. А це було дійство ще з тих!!! Якщо коли-небудь будете тут в нас, то не пропустіть! Під класичну музику фонтан світиться різнобарвними кольорами! Майже Белладжио Фонтани :).







Ще був майданчик для діток, де вони вдосталь набігались. А тут вже прийшов час вирішувати - їхати додому чи йти на феєрверки. І тут чоловік каже мені: "Ну це ж твій день, то ти і вирішуй" :) фраза була помилковою, бо в ту ж секунду я вирішила, що ми йдемо на Navy Pier. І ми пішли. Феєрверки були теж крутими! Кращими ніж на тутешній День Незалежності і на порядок гіршими, ніж на будь-яких крутих українських весіллях :).



Але як виявилось це ще не все і наші пригоди ще не закінчились. Подивились ми ті феєрверки і зібрались йти до станції, але щоб дійти вчасно і хоча б до півночі доїхати додому довелось до тієї станції не просто йти, а бігти, ну бо йти короткою дорогою по запилючених вулицях геть не прикол - значно краще бігти по дузі зате з виглядом на озеро :) Так ми і зробили. Знаєте, виглядало дуже круто - я і Іра з рюкзаками і молодшими сплячими дітьми в них, Рома і Юра з візками і старшими замученими дітьми :) і ота вся компанія якщо не біжить (бо були і такі моменти), то йде таким капець швидким кроком, зупиняючись лиш час від часу щоб зробити ще якесь гарне фото нічного Чикаго. Ледво добігли, але встигли. Я і не знаю скільки то ми миль пройшли отак, але 45хв. безперестанного швидкого кроку-бігу з малявками на пузі - це щось!


Додому ми приїхали дууууже втомлені і дуже щасливі :) принаймні я, за чоловіка не впевнена. Переклали ту всю дрібноту з рюкзаків і возиків до ліжок і самі повлягались спатки. А зранку ноги ого як боліли, носи трохи позакладало, але всі однозначно погодились що було круто і ніхто не жалів про проведений в Чикаго вечір :)

Aug 9, 2016

Святковий Вівторок

Ну що ж, продовжуємо цикл "7 особливих днів тижня 2016" :) Вже була п'ятниця (хоч то вийшов не зовсім той формат, тому певно п'ятниця буде ще одна) і дивний четвер. Тепер на черзі вівторок. А святковим він був тому, що в нашого татка День Народження! Отож, планів на день було багато, бо подарунок не куплений, торт не зроблений, Емілі не в садку та ще й з соплями :)

Першим ділом після сніданку я позбирала дітлахів (а для Девіда як завжди тре брати і возика - на випадок якщо засне в кріселку в машині, і рюкзака - на випадок якщо не захоче в возику сидіти, та ще й до того всього рюкзак з речима всім нам, а то ж всяке буває ;)). Короче часом збираємось довше ніж гуляємо ) Отож, зібрались і поїхали таткові за подарунком. Давно ми з Ромою хочемо в теніс бавитись от і з'явилась нагода прикупити все необхідне. Заїхали ми в відповідний магазин вибрали дві ракетки, купили м'ячики, ледво витягнула я доцю з магазину без того щоб і їй ракетку купити, бо вона якось дуже швидко знайшла такі маленькі з якимись мультяшками і дуже вони їй сподобались ) Ще ніяк не могла випустити з рук сітку з м'ячиками для малого тенісу і ніяк не піддавалась аргументам, що ми не зовсім настільний теніс бавитись будемо :). Купили все що треба, запакували в машину, поїхали за кульками. Тут ніби без пригод, лиш доця дуже хотіла ще одну кульку тільки для себе, тому довелось потратити 1$ і купити їй смайлика на паличці :)

Ще ми заїхали в магазин щоб купити щось на торт. Тут окерма історія. Кілька днів тому я купила величезну пачку кукурудзяних паличок (хотілось дитинство згадати), які в результаті виявились абсолютно не солодкими. І що тепер з ними робити? Хоть бери і посипай цукор-пудрою. І от мені подумалось зробити з них торт - ну має ж бути якийсь такий рецепт щоб їх утилізувати?! Такий рецепт таки був і я йому повірила. А тепер кажу вам - ніколи не робіть торт Мурашник з кукурудзяними паличками :) вони не пропитуються, а лиш мокнуть всередині і робляться твердими. Але купити банку згущеного молока і пачку масла звучало дуже спокусливо просто і я повелась :) Приїхали додому, вклала дітей спати і за 10 хв зробила торт - ну ми таки його потім трошки поїли, бо куди ж діватись, але кажу ще раз - не робіть такого :) Далі в мене виявилось трохи вільного часу почитати всяке різне своє, але думаю - зварю доці гречку, бо як прокинеться то голодна буде. Поставила я ту гречку і вкотре не послухала чоловіка і не наставила таймер :) тільки от раніше я чула її запах трошки раніше і баняк таки вдавалось врятувати :) але не цього разу. Тут я так зачиталась, що почула вже такий добрий горілий запах, і навіть після цього перші кілька хвилин мені і в голову не приходило що то доціна гречка горить. Короче гречка пішла до смітника, а разом з нею і моя кастрюлька, яку я пів години намагалась відшкрябати і дарма. Тому, бабця Іра, мусиш нам при нагоді привезти ще одну :) Так, не дивуйтесь, мені мама з Україні кастрюлі привозить :) не смійтесь тільки, але мені справді треба було такі маленькі і емальовані щоб дітям щось готувати і жодні тут мені не підходили. Отож, тепер маю замість трьох кастрюль, дві і надіюсь, що мені наразі вистачить.

До приходу тата ми ще встигли збігати в магазин, замовити стейки (нам відразу в магазині їх і посмажили на грилі), купити спецільну таку маленьку картопельку на гарнір, ну і ще розмарин і інші приправи. Купити, то купили, але приготувати її діти вже не дали, тому на момент як наш татко прийшов додому в духовці грілись лише стейки, а картопля хіба була помита. Зате Девід пішов спати, Емілі сіла за мультики, а в мене був час щоб приготувати картоплю з розмарином. До слова - вийшло дуже смачно - картопля в шкірці з розмарином в бульйоні і в мультиварці :)

Ааа, ще ми з доцею відкритку робили!!! Гарна вийшла така! Емілі так старалсь і вирізала і клеєла і навіть трошки домальовувала... І взагалі я помітила що просто за арт дитина не хоче сідати, а отак щоб для когось и під якусь подію - залюбки :)

Гарнір - це єдине що НЕ було готове до приходу Роми. А подарунковий стіл, і ми разом з ним, виглядали от як




Окрім ракеток з м'ячиками ми ще подарували сертифікат на заняття по тенісу. Дуже сподіваюсь, що то будуть класні заняття ) і дуже зручно - раз в тиждень після роботи на місцевому корті, до котрого йти пішки 3хв та ще й на свіжому повітрі :).

Подарунок наче сподобався, хоч можливо і був очікуваним, бо я тими ракетками вже всі вуха Ромі прожужжала ). Ще було кумедно купувати той сертифікат, бо робила я це з екаунту Роми і лист про покупку прийшов йому. Старалась купити максимально перед його приходом щоб він не встиг пошту прчитати, але купила таки раніше, бо місця мало не розібрали. Зате таткові було ліньки читати на що я потратила його 96$ і він просто мені того листа переслав не розбираючись :)

Вечеря була смачною, винце ароматним і настрій чудовим. А що ще після такої вечері робити? Звісно, йти грати в теніс :) Покликали ми друзів-сусідів (то тепер не ті сусіди що колись, а інші вже, а без сусідів зовсім ми не можемо :)) - ото, раніше сусідами був хресний Емілі з сім'єю, а тепер хресна Девіда з сім'єю :) - і пішли грати теніс. На диво місця на корті були і поки старші дітиська ганяли на гірках, а ми з Ірою бавили наших менших і ганяли комарів, Рома з Юрою випробували щойно подаровані ракетки :)

Так що навіть з двома дітьми бувають мега вдалі і святкові дні, не рахуючи хіба підгорілого баняка, який мені, насправді, дуже подобався :)

Update: поки писала цей пост мало не спалила ще одну кастрюльку з макаронами доці до бульйону :))))

Aug 5, 2016

Цирк Дю Солей і Найкращий у Світі Татко

Щось я вам давно не хвалилась якого чудового маю чоловіка, а дітки татка :) я вам взагалі колись хвалилась своїм Ромою? От хвалюсь! Він в мене суперРома! Він подарував мені квиток до найомріянішого мною цирку та ще й відпустив більш ніж на 5 годин з дому (ну це помимо всього іншого що він для нас усіх робить :))! А ходила я сьогодні на Цирк Дю Солей! От заснути тепер не можу під враженням побаченого :). А було направду круто! Ще відколи фільм про них побачила, мріяла потрапити на живу виставу і, повірте, воно вартувало кожного потраченого долара! Музика неймовірно сильна, ефекти світла взагалі вражають, а декорації! і акробати в костюмах з Аватара.... я такого ще ніколи не бачила! На арені все літало, стрибало, кувиркалось, то світилось, то гасло і постійно змінювалось... Не думаю, що фото чи навіть кусочки ВІДЕО зможуть передати бодай частинку тої краси, але навіть так вони все одно вартують того щоб ви їх побачили :)

Отож, TORUK - The First Flight inspired by James Cameron's AVATAR












Мене не було майже 6 годин... приходжу додому - одне дитя спить, інше майже спить :) Рома, звісно, втомився, бо без капризів не обійшлось, але він мужньо вистояв один проти двох! Спитав мене лише "як все було" і далі сказав "я йду спати" :) Люблю, цілую і хочу ще на Цирк Дю Солей :-P

Aug 1, 2016

Як Ми Кемпінгували в Барабу

Я: Емілі, а ти знаєш ми їдемо завтра в маленьку подорож, ночуватимемо в палатках, весь день будемо бавитись надворі і навіть зубки чистити і їсти - все-все робитимемо на вулиці
Е: Хіба так буває? Мама, це якось неправильно! Зубки треба чистити в ванні, а спати в ліжечку

Приїхали :)

Доця і правда довго не могла зрозуміти навіщо її привезли на поляну і що там робити, але як повернулись додому через кілька днів, то запитала коли ми ще поїдемо на природу :)

Це вперше ми вибрались з палатками відколи в штатах (велике дякуємо всім бабцям, котрі нам привезли все наше туристичне спорядження з України!!!). Звісно, це не була поїздка з розряду справжньої туристичної (так щоб воду з потічків добувати і по горах лазити), але все одно вже щось. Якби мене запитали чи мені сподобалось, то я б однозначно відповіла "так, дуже"! Якби мене запитали про мої враження, то я б сказала що вони двоякі... З однієї сторони ліс, сосни, природа, чисте повітря, зелена поляна і навіть невеличкі гірки на які можна видряпатись, а ще вогнище і вівсянка на сніданок, а з іншої - обладнані туалети і душові, басейн з лежаками, дитячий майданчик і тенісні корти... Ще з іншого боку - чудова компанія (а нас було багато!), палаткове містечко, гарний настрій, посиденьки біля вогнища до ночі, цілодобове свіже повітря, вітерець і сонечко! Напротивагу - хвора Емілі (вже в перший день в неї піднялась висока температура), замало місця в палатці і майже безсонна перша ніч... В будь-якому випадку позитиву і гарних вражень було більше, тому до такої поїздки пасують теги #булокльово #хочуще #кемпінгуємо :)

Перш за все розкажу трошки що воно таке Барабу і де ми відпочивали. Отож, Барабу - це невеличке містечко в штаті Віскансін на північ від нашого штату Ілліной. Неподалік є всім відоме місто Wisconsin Dells - столиця аквапарків, про яку я вже колись трохи розповідала тут. Ми планували в якийсь аквапарк заїхати, тільки не планували що доця прихворіє. Але зараз не про це. А відпочивали ми в українському палатковому містечку Оселя, до якого вже 55 років поспіль їздять не лише українці, але й американці (ну знаєте, ті, котрі про себе кажуть українською з акцентом - "я був роджений тут" :)). Та Оселя - то така поляна на якій є дерев'яні столи з лавками, місця для багаття і на якій можна будь-де розкласти свого намета і навіть можна його там залишити і приїхати на наступні вихідні знову. Поляна велика, палаток поміститься багато. Є місця під деревами, ближче до лісу, тобто є і тінь і сонце - кому як більше подобається. Є навіть місцевий кіт з ошейником, який собі по кілька разів на день робить обхід території, ніби перевіряючи чи все впорядку :) Полянка сама по собі майже з усіх боків огороджена лісом, а за тим лісом (йти через нього хвилини дві :)) вже геть інша "природа" - туалети, в яких завжди є туалетний папір, душові кабінки, а ще басейн і тенісні корти і дитячий майданчик з гірками, і навіть будиночки для тих, хто не хоче відчути кайф ночування в палатці і готовий заплатити 75$ за ліжко і персональний туалет з душом. Ще є їдальня чи то правильніше сказати ресторан (я туди не заходила, не знаю), де готують на день кілька страв - наприклад, борщ, вареники і компот - і лише це можна сьогодні купити. Ми готували на вогниці і зовсім трішки на газовій плитці :). Ні, ви не подумайте, що я була проти такої цивілізації - повірте, з малими дітьми воно дуже зручно, коли можна розбавити їх перебування на природі гірками і басейном, а самій сходити в нормальний душ, а не обливатись водою з холодного потічка десь в горах або в гіршому випадку тиждень не митись :) Але погодьтесь, що трохи втрачається сама ідея якогось туристичного відпочинку, дикої природи і згущонки до чаю на десерт замість сирника, спартака і ще кучі смаколиків які всі з собою понабирали :). 


Отаке чудо нас зустріло майже при в'їзді до табору (певно гроші збирало за проїзд, а в нас лише картки пластикові з собою :)) - вляглось посередині дороги і навідріз відмовлялось відходити. Довелось об'їжджати :)


Майже карпатський потічок з місточком красувались в нас на території табору.


Я вже казала що там був дитячий майданчик? Доглянутий, гарний, з гірками, качельками і пісочницею.


Ще в дорозі Емілі отримала пакунок від бабці Іри (який я притримала саме до поїздки) і всю дорогу, а потім і в палатковому містечку тішилась своєю Пепою :)


Наша палаточка була такою мацюнькою (як каже доця) порівняно з гіганськими трикімнатними "квартирами" :)


І сосиски теж були, і стейки, і овочі на вогнищі... геть не туристичний похід, зате смачно :)



І озеро ми там знайшли - devils lake - краса!


Дуже романтично було кілька разів обійти весь сплячий табір о 6тій ранку з Девідом в рюкзаку. Давно я не відчувала тої справжньої карпатської ранішньої прохолоди, нарешті згадала що то таке коли трава мокра від роси, а разом з нею і мої ноги... це був, напене, найбільш такий пам'ятний момент з усієї подорожі... Я коли вже додому повернулась, сиділа за столом вечеряла і не могла зрозуміти чому мені вітер в обличчя не дме :) файно воно так цілодобово бути на природі!

А ви чули про СУМ? То така місцева українська дитяча організація типу пластунів (думаю Емілі туди віддати, здається з 4-х років вже можна). І от той СУМ якраз теж кемпінгував в Барабу і діти наших друзів там теж були, тому ми собі ходили дивились на їхні зібрання, виступи, ватру... наслухались українських пісеньок і натішились дітками :)



Емілі дуже полюбився її рожевий спальник, хоч я переживала, що вона боятиметься в ньому спати. Але ж ні, вона з нього вилазити не хотіла :)

А ось ВІДЕО для тих, кому мало просто фоток щоб відчути наші мандри :)

Якби мене хтось запитав чи поїхала б я туди ще раз, я б однозначно відповіла "Так!". Але вже пишу для тут себе shopping list для наступної такої подорожі :) Отож, треба купити:

 - велику палатку (замість нашої туристичної), в яку поміститься хоча б два queen матраци
 - вже згадані два queen матраци, замість наших туристичних, хоч і надувних, каріматок
 - пластикові контейнери для їжі, замість сотні кульків і торб в багажнику
 - великий контейнер-холодильник, так щоб на 3 дні продукти туди можна було закинути
 - ну і велику машину в придачу, щоб оте написане вище все в неї помістилося :)

А так як цього року таких витрат в нас не планується, то певно кемпінг вже зачекає до наступного сезону :)

Jul 21, 2016

Дивний Четвер

Я вже якось писала про свою замучену п'ятницю і мій п'ятничний настрій, от тепер на черці дивний четвер. Так до кінця року назбираю всі 7 своїх особливих днів тижня :) А діло було ось як...

День почався доволі цікаво... ні, не так. Доба почалась доволі цікаво, а саме з того, що обоє дітисьок по п'ять разів вночі прокидались і ми по-черзі з чоловіком бігали то до Емілі в кімнату, то до Девіда ліжечка. В результаті я прокинулась о 7-мій ранку обкладена з обох боків дітьми і зовсім не пам'ятала як вони там опинились :). Рома каже, що Емілі десь о 5-тій ранку сама прийшла і чемно стояла біля нашого ліжка і хникала, а коли тато її закликав до нас, то вмить залізла і заснула. Це таке вперше відколи в неї з'явилась своя кімната. Ну да ладно, прокинулись то прокинулись, вмились, переодягнулись, час йти вниз на кухню. Але "йти" на кухню певно дуже нудно в четвер, тре "летіти" ) от вже на другій сходинці згори чую, що кудись лечу ) Та, я звалилась зі сходів. Вперше, відколи вони в нас з'явились. Добре те, що вони в нас з поворотами, тобто я злетіла з трьох сходинок, а далі загальмувала. Трохи побила спину, локоть і ногу - загалом нічого серйозного (родичам не лякатись :)). Девід гепнувся на мене, я його міцно тримала, тому він хіба лише налякався. Чоловік пригнав з ванни на грюкіт і плач дитини і на тому історія зі сходами закінчилась.

Далі день був наче звичайним, за винятком лише того, що Девід проспав 4 години, а таке було вперше відколи він народився (не рахуючи перші його тижні). Тому я мала купу часу для себе - трохи вчилась (вперше за останні кілька років), трохи куховарила - м'ясне рагу з італійським акцентом (вперше готувала м'ясо в винному соусі :)) До-речі, Емілі в той час була в садочку - ми відновили її походи туди, поки на 2 дні в тиждень. Вечером поїли ми з чоловіком рагу з макаронами pappardelle (забула я то все пармезаном посипати, але було і так смачно), запили червоним вином і вирішили розкласти палатку, наївно думаючи що вона поміститься в нас в вітальні. Чи то вітальна маленька, чи то палатка якась дуже велика, але з горем пополам вона туди таки помістилась, хоч ходити кругом вже місця не було (ми наступного тижня збираємось на кілька днів з палатками їхати, то вирішили пригадати як то її розкладати, бо востаннє таким займались ще в Україні). Ніби Емілі палатки не злякалась і казала, що буде в ній спати.

А далі була гроза :) така гроза, що я тут такої ще не пам'ятаю ) Ну так щоб блискало кілька годин і гриміло і дощ лив. Ну да ладно, гроза та й гроза - буває. І все б воно нічого, якби світло не вибило - вперше відколи я в гамериці. Якось ми не дуже підготувались до такої ситуації. Свічок вдома нема, ламп теж... добре, що чоловік знайшов свого туристичного ліхтарика на лоба, а Емілі свого маленького ручного. Правда, вона як побачила що в тата ліхтарик на лобі, то почала і собі свого так чіпляти :) Трохи дітиська полякались грози і темноти, але то вже була майже нічка і їм час спати, тому ми трохи навпомацки склали палатку і пішли ту дрібноту вкладати. По плану було ще випити винця під грозу, але я вирубилась коли вкладала Емілі, тому винце іншим разом.

Ааа, та я вам ще про пагуг не розказала :) Ви знали що в нас папуги живуть? Нам друзі їх на тиждень віддали, поки в Мексику полетіли відпочивати. Тільки чомусь в мене таке враження, що через тиждень вони їх не заберуть :) бо вже здається повернулись, але не признаються. Одним словом жили собі ті папуги в Роми в кабінеті і горя не знали (і ми з ними теж). Тільки шкода нам їх було дуже, мол - ніхто з ними бідолашними цілий день не балакає. Забрала я їх в кухню. А чоловіку вечером захотілось котрогось спіймати (я досі не знаю де хлопчик а де дівчинка), та так ловив його по клітці, що вони обоє вилетіли з неї. Тепер в мене в кухні живуть два хитрющих хвилястих папугая Сака і Катара, які добре знають що в будь-який момент їх можуть в тій клітці закрити знову. Тому вони туди заходять лише на кілька секунд щоб клюнути два зернятка, а далі вискакують. От щойно застала я їх там обох, але тільки підійшла ближче як вони тутже вискочили і полетіли. Ще в мене вийшло одного закрити, але вони тоді так почали кричати і сваритись, що довелось його відкрити :) Тепер в мене кухня вся в пір'ї і какашках :) Отак і живемо.

Ааа, а ще Девід з'їв ложку кабачка - вперше щось інше окрім молочка :) Так, ми почали прикорм, бо він вже руками в тарілки наші лізе і ложки відбирає, то я вже недотерпіла кілька днів до його 6-ти місяців.

Отакий видася четвер - багато всього "вперше"!.. А у вас так буває? :)

І яке ж то фото до всієї цієї історії прикріпити... хм... може таке?