Sep 20, 2016

Проект "12 Місяців". Весна. Мама. Будинок. ГрінКарта :)

Мій проект "12 Місяців" плавно перейшов в "Пори Року" :) Вже літо пройшло, то де там я про березень писати. Але весна видалась дуже цікавою і багатою на події, тому слухайте.

Спершу трохи дітисьок. Початок весни був ще холодний, але ж нам поштою прийшли нові гумачки, то хіба ж то цікаво йти гуляти в зимовому взутті?!


Я тепер деякі речі купую для Емілі в таких кольорах, щоб потім і для Девіда прийнятними були :). Ще було багато подружок і гулянь, катань, з'їжджань:


Отак завжди з Емілі стається після тутешніх гірок :) Останні дві фото вже квітнево-травневі, загалом, напевне вперше, весна видалась доволі гарною


А оце офіційно мої улюблені фотки доці - не можу вибрати, тому тримайте обидві :)



Це вона мою шапку напялила :) гарно їй, правда?!

Ще ми багато читали і бавились кльові настільні ігри (я вже вам якось про них розказувала)


оце дітки печенька розмальовують на Девідових хрестинах.




А ось ще трохи всяких позувань, емоцій і гарного настрою! Я просто вибираю найулюбленіші фото нашої Весни 2016 :)
З сумного хіба лише те, що закрили наш улюблений книжковий магазин :( прийшли ми якось туди погуляти-побавитись-почитати, а там майже усі полички вже порожні... а ми так гарно там читали і виступали на сцені - пісеньки співали, і залізницею Томасом бавились... ех... ще одни такий вже тепер далеко, хоч по гамериканських мірках їхати машиною 20хв, то норм, але ми так ще і не їздили...


Ще були хрестини нашого хлопчика, але про це дуже-дуже хочу розказати окремо і показати вам багато гарних фото! Тому наразі тримайте лише отаке фото з хресними :)


А далі ми купили будинок :) Такий затишний і компактний і такий наш-наш :) Коли ми вперше їхали на нього дивитись, то навіть фоток ще не було на сторінці продажу. Просто ми дуже хотіли саме в тому районі, саме оті будинки (бо це таунхауз, котеджного типу, знаєте? такі що поряд один біля одного стоять - тобто одна стіна будинку в нас спільна в сусідами). А коли я побачила його номер, то точно знала що буде нашим :)


В нас весілля було 25-го серпня, а якраз по тутешнім стандартам спочатку місяць потім день (825) :) Отож, тепер ми маємо 3 поверхи, 3 спальні (з Девідової татко собі кабінет зробив наразі), кухню, вітальню, сходи, ще одну кімнату на рівні гаража, яка наразі виглядає як дитяча, бо там мільйон дитячого стафу, який нам понавіддавали, і патіо. Одним словом маємо куууупу місця! Хоч будиночок маленький і дитячі маленькі, але і діти в нас маленькі :) тому наразі нам ок. Процес покупки будинку був таки цікавим і довготривалим, якось вам про це окремо разкажу. Трошки самостійних ремонтів, прибирань і от через тиждень після купівлі ми вже переїхали! Досі дуже тішимось - от чесно, я щодня тішуся - сходками, кухнею, тим що все зручно і гарно так, великим патіо-балкончиком і нашими кріслами на ньому, які нам бабця Іра подарувала :) особливо люблю Емілі кімнатку - якась вона мені така дитяча-дитяча, незважаючи на те що маленька, але з великим вікном, купою світла, крутим дорослим ліжком... Люблю наш будиночок, люблю місцинку де він знаходиться, тішуся можливістю ходити пішки в басейн і на тенісні корти, а ще на 5 різних дитячих майданчиків і в бібліотеку. Так що тепер ми центрові рєбята в нашому селі :))). При нагоді обов'язково вам розкажу про покупку, зважаючи ще й на те, що нічого ми не планували купувати :) але тепер ви знаєте звідки в нас сходи з'явились, окрема кімнатка для Емілі і гарний фон на наших домашніх фотках :)

А далі була бабця Іра :) 


В деталях читайте ТУТ

Ще була ГрінКарта - але про це ви вже знаєте. Крута весна видалась, хіба ні? ;)

Sep 15, 2016

Мама в Гостях у 2016-му :)


Нарешті... нарешті я добралась до розповіді про те як в нас гостювала бабця Іра, було це ще на початку літа...

Я: Емілі, будеш їсти гречку?
Е: Ні, дякую!
Я: А макарончики?
Е: Так, звичайно!

І отак доня почала розмовляти вже через 3 дні після приїзду моєї мами :). Ще в її арсеналі швидко з'явилось "прошу дати" - ми так не говоримо, та і не пригадую щоб мама так говорила, але доцю навчила :). Стала Емілі така вся вихована у культурна що капець. Нє, ну ви не думайте, що ми самі її того всього не вчили, "дякую" і "будь ласка" в її лексиконі є вже давно, але от серйозно - якось покультурнішала доця :)

Ви лиш послухайте якого Емілі віршика навчилась розповідати, і це вам не абищо, а Шевченко :) Зоре Моя Вечірняя. Ще навчилась Лесі Українки - На Зеленому Горбочку (лиш не впевнена чи маю запис).

Все згадую собі як бабця Іра жалілась, що якісь довгі імена ми для дітей вибрали :) і скоротила їх до Ем і Де :) Отак малих і називала цілий місяць - коротко і ясно. Коли капризували обоє, то казала: "Ану Ем Де заспокоїлись" :)

А скільки нам мама всього пекла-варила-смажила-ліпила, я вам просто передати не можу! Втіхаря коли ми залишали її відпочити від нашої сімейки, ліпила нам вареники (вже якраз доїли всі що заморожені мали) і прибирала будинок. Ми за місяць маминого перебування заплатили за газ вдвічі більше, ніж зазвичай :)))) це я до того щоб ви собі уявили скільки ми всього смачного гамали (бо я ж теж вдома готую щодня)! А доця як тішилась тим всім печенькам домашнім, налисничкам, вареничкам.... нямки :) Люблю коли мама в нас гостює!


Рома казав що виглядає страшно, а потім по 2 куски за раз наминав :) Смачний тортик - взяла собі на замітку і тепер час від часу готую.



Не можу похвалитись що ми маму десь тут гарно возили-розважали :( вийшло так що мама не в гості прилетіла, а на "роботу"... І по дому допомагала і з дітиськами за няньку була та ще й їсти нам готувала... Якось не надто в нас виходило з малим Девідом вибиратись кудись, а з покупкою будинку так і взагалі більшість часу вдома зависали, вже навіть не признаюсь про мою обіцянку маму в Флориду звозити на океан :(. Але без мами ми б ніяк не справились з тим всім! Тому дуже-дуже дякуємо за такий продуктивний візит :)

Зате ми трохи вибрались в Чикаго і побували там де раніше навіть ми не їздили (особливо сподобався Navy Pier) і колесо огляду.



Наїлись ми трохи всякої хімки, яку Емілі і бабця Іра називали вкусняшкою :)



А взагалі мама чомусь завжди до нас худати прилітає :))) і ніколи нічо смачного їсти не хоче :-Р

Гуляли в центрі нашого маленького містечка і навіть знайшли трошки європейської краси - маленькі столики надворі, затишні кафешки, вузенькі вулички... Зрідка тут щось таке можна побачити.

А ще ми були в аквапарку! Причому відколи мама полетіла додому, ми більше туди не заїжджали - тре виправляти ситуацію, бо було прикольно ).



А скільки подарунків мама нам понапривозила! Я вже й навіть всіх не згадаю. точно пригадую 17 кг книжок і певно з 10 чи навіть 15-ть кіндер-сюрпризів, які Емілі видавались лиш час від часу :). А скільки одягу і всяких розвивалок-зошитів-журналів було... Мені здається, що мама своїх речей зовсім не мала, а в обох торбах лише подарунки ).



Окремо дякуємо за супер-модну курточку для Емілі від Наталі ) Ще на осінь буде добра, а далі і Девіду заховаємо ;).


Було багато недоспаних ночей, бо ми чогось підселили бабцю до внучки на перші кілька тижнів в новому будинку, і даремно це зробили, бо зазвичай ночі виглядали отак


Одного ранку мама навіть сказала що їй би хоч на 3 дні додому, а далі знов до нас може прилетіти :) так що замучили ми її трохи тут... Зате, коли додому повернулась, то на другий день вже скучала за внуками і казала, що хоче знов до нас :). Але ж і далеко та гамерика... Ну нічого, наступного разу вже ми в гості обіцяємо прилетіти, та і дітиська підростуть, то з ними певно легше трохи буде. Але в гості бабцю Іру все одно завжди чекаємо! :)

Sep 1, 2016

Сімейна Неділя

Розкажу вам про ще один гарний наш літній сімейний день - неділю 21-го серпня. Насправді, аж нічого такого надто особливого в цей день не сталося, але отак без особливих планів він виявився дуже гарним. 

Замість того щоб поїхати в Чикаго на авіашоу (ось яким воно було минулого року) ми спонтанно зранку вирішили махнути на озеро. А коли приїхали, то перше питання було - чому ми не їздили сюди щовихідних? Ну правда, класна місцинка всього в якихось 35-ти хвилинах їзди на машині - чудове озеро, пляж, парк, гірки для дітей... Ми так гарно провели час що навіть передати вам не можу і при цьому ми ніц особливого не робили - бавились з Емілі, топали собі ногами по водичці (вода в Мічіган Лейку все одно залишається холодною, хоч було трохи дітей і навіть дорослих, котрі купались), трошки пікнікували, бавились фрізбі, будували замки на піску, катались на гірках на дитячому майданчику... А Девід під шум хвиль все проспав :)






А вже через тиждень ми знову сюди приїхали, тільки на цей раз великою шумною компанією :). Трохи підгоріли на сонці (як би воно не здавалось дивним в кінці літа), насолоджувались останніми літніми деньками, жували бутерброди, просто балакали і бавились з дітьми. Дивіться як тати гарно з донечками бавляться :)


Дуже вдалою вийшла вилазка на озерце і коли ми повернулись додому, то вирішили продовжити перебування на свіжому повітрі стейками і вечерею на патіо. Магазин в нас тут близенько, то чоловік за якихось 15 хв вже повернувся додому з свіженькими стейками, які відразу пішов смажити на грилі. Було дуууже смачно і гарно отак собі посидіти. Доця їла з нами, А Девід знову все проспав :) 



І цього нам було мало :) точніше дітям, точніше старшій, котра захотіла йти гуляти на місцеві гірки. І тут ми нарешті згадали, що в нас є гамак! От чесно, мені його приніс чи то Санта чи то Дід Мороз (я вже заплуталась хто коли ходить тут :)), але ми жодного разу ще ним не користувались. То чого б не взяти з собою на гірки і не почепити на якісь два сусідні дерева? Так ми і зробили! Було мега круто! Накатались, навалялись, доці навіть і гірок особливо не треба було. То був класний атракціон - можна було гроші збирати, бо до нас інші діти підходили і просили посидіти-покататись :).



Отак ми гарно провели весь день на природі, вулиці, в парках... І все було так гарно і спокійно - ніхто з малих не капризував, всі були якісь такі веселі і задоволенні всім-всім-всім! А таке не часто буває з дітлахами - отак щоб цілий день і щоб без жодних приколів :) ну ви самі знаєте. Але і на цьому ще не все. Ми прийшли додому, вклали діток спати і знаєте що зробили? :))) Купили смітник! :) Зробили собі подарунок на 4-ту річницю весілля :) Я знаю-знаю, що воно ніби ситцеве, а смітник певно якийсь алюмінієвий, але ми давно його хотіли - такого модного і універсального, на два відділення (щоб для ресайклу окреме було) і такого вже стильного-стильного. Не буду вам казати скільки він коштує :) просто покажу який він у нас крутий! Дуже він нам кльово вписався в нашу кухню )


Ну гарний день, хіба ні? Точно вартує щоб бути занотованим! :) Пишу цього постика символічно в перший день осені і дуже сподіваюсь, що попереду ще багато отаких спокійних і наповнених приємними враженнями сімейних неділь, незважаючи на те, що час вже повільно йде до зими...

Aug 27, 2016

Someone Cute Is 7 Months Old! :)

Так-так, Девіду вже 7 місяців і оскільки раніше я якось дуже коротко вам розповідала про досягнення мого маленького хлопчика, то зараз є настрій на трохи писанини :) А так як пост готувався ще відколи малому сповнилось 6-ть, то тримайте колажа який вже місяць чекає бути побаченим :)

А от на 7 місяців не вдалося сфоткати ту непосиду в лежачому положенні, тому тримайте таке:



Не знаю знаєте ви чи ні, але з того дня як Емілі сповнився 1 місяць і до віку 2-х років ми бавились з нею мало не кожної ночі. Чесно, я не перебільшую. Перша безсонна ніч була в одну грудневу п'ятницю, коли до нас вперше прилетіла бабця Іра і коли Емілі сповнився 1 місяць. А далі, з відпочинком в кілька днів чи часом навіть тижнів ми по черзі з Ромою бавились з тою дитиною - часом годину часом три :). Повірте я перепробувала все - і заколисувати і присипляти і годувати і казати "зараз ніч, всі сплять і бавитись ми не підемо" (коли вона вже могла таке зрозуміти) - нічо не допомагало - отак вона спала :). Ну це такий ліричний відступ щоб ви могли сповна усвідомити як ми тішимось другою дитиною :) Девід спить! Всьо :) Ну справді, спить в ліжечку, спить біля мене, спить у візку, спить в рюкзаку. Так, його треба заколисувати на сон - жодне з моїх дітей не вміло засинати самостійно, а я не вчила. Але якщо заколисати, то буде спати :)

Трохи про режим
Десь ближче до 6-го місяця в Девіда нарешті виробився якийсь режим - спить тричі на день, обідній сон найдовший, проспати може 2-3 години (звісно я бігаю до нього підгодовую періодично, але мені це підходить). Наніч лягає о 9-тій (плюс - мінус), кладу в ліжечко і він там кілька годин спить. А от потім забираю до себе (бо годую лише лежаче - ліньки мені по-іншому) і вже не знаю коли він прокидається поїсти :) бо я така сонна, що не помічаю цього. Думаю десь раз чи два прокидається та й все. Нам таке суперово підходить, тому наразі ліжечко в нас в кімнаті, а в татка поки ще є свій кабінет (бо певно ближче до 2-х років він стане кімнатою Девіда).

Прикорм
Якби я писала цього поста, коли Девіду було 6 з хвостиком місяців, то ця частина виглядала б так: "Десь я вже згадувала, що ми почали прикорм за тиждень до піврочку і тут Девід виявився повною копією Емілі за тим єдиним вийнятком, що Емілі любила йогурти :) Він випльовує все що має рідку консистенцію. Ну не подобається йому та жижа, ковбасу йому давай на його два зуба :) До речі, 22-го липня виліз у Девіда ще один зуб знизу і він тепер як заєць тільки навпаки. Так от, не хоче він їсти ні кабачок, ні моркву, ні п'юре картопляне, ні броколі... Йогурт - ні, моє молоко з ложки - ні (може йому ложка не подобається?). Може погризти банан, цілу картоплю, кілька зерняток гречки. Короче ми вже певно все окрім м'яса-риби спробували. Пробували вже ті всі овочі по 8 разів точно - ніяк :) Значить робимо перерву, даємо гризти все що гризеться і що йому можна, а через кілька днів знов пробуємо якийсь овоч. Сьогодні купила солодку картоплю - може піде :)"

Ситуація в 7 трошки змінилась. Будь-яку  овочеву жижу Девід і далі непереносить :) Так щиро, дивлячись мені в очі, з надією що я зараз дам йому щось смачне - відкриває рот, отримує ложку броколі і тутже її випльовує :). АЛЕ він собі розсмакував йогурта (причому несолодкого, такого plain), любить творог (я сама йому домашній роблю), розтовчений або цілим куском банан, печене яблуко, може погризти сливку-персик. Так що прикорм в нас геть по-Комаровському - з молочного ну і плюс все решта по-трошки :). Періодично пробую дати овочі в різному вигляді, але поки не можу зрозуміти що йому подобається, а що ні, бо раз їсть моркву, а раз випльовує.

Наразі в мене підхід такий - пробую педагогічний прикорм (все з моєї тарілки в мікродозах), а паралельно педіатричний, але не щось одне поки не заміню повністю прийом їжі, а теж всяке різне (кілька овочів-пюре, кашку з бананом, твороз з печеним яблучком). 

Про досягнення
Якби я писала цього поста, коли Девіду було 6 з хвостиком місяців, то ця частина виглядала б так: "3-го серпня, тобто в 6 місяців і тиждень Девід вирішив, що йому пора сісти :) Через кілька днів після цього вирішив, що вже пора поповзти - причому відразу гарно і правильно і вперед. Він раніше теж ніби трохи повзав, але як жабка руками відштовхувався і посував себе кудись ). Ще через кілька днів, а саме 11-го серпня Девід встав на ніжки тримаючись за сходи, ліжечко і доцін столик :) Пишаюсь, тішусь і насолоджуюсь малюком! Бо тепер його можна посадити, розкласти кругом іграшки і він собі повзатиме від однієї до іншої. Правда, дуже вставати хоче і свариться коли не виходить, то все одно доводиться до нього бігати час від часу, але загалом зварити щось швидке їсти, коли він бавиться, вже можна."

Але ж малому тепер 7 і ситуація трошки змінилась. Він майже не хоче бавитись іграшками (зрідка щось його зацікавить, а під "іграшками" я маю на увазі не лише "справжні" іграшки, а і всілякі банки, тарілки, коробки, ну ви зрозуміли), він хоче ХОДИТИ :) І це капець! Тільки його кудись посадиш, як він моментально знайде ціль до якої можна підповзти, взятись ручками, встати на ніжки і потупцяти. Вже пробує пересуватись вздовж того за що тримається, може одну ногу на сходинку закинути, але видно ще не має сили себе самого на ту сходинку перемістити. Одним словом я тепер зном можу щось по-дому зробити лиш коли то чудо спить :)

Про гігієну
Я вам розповідала що ми користуємось багаторазовими підгузниками? Так от, ми ними користуємось десь з 3-х місяців і дуже задоволені. От чесно, я не знаю де береться той час щоб ті підгузники прати і переодягати (а переодягати треба часто), але десь таки береться. Мабуть, я вже звикла просто. Але, звісно, в нашому житті теж присутні і одноразові підгузки - на нічний сон, на гуляння. Але мені отакий тандем дуже підійшов - з одного боку коли дуже треба одягаю одноразові, а у всіх інших випадках знаю, що попа малюка дихає, не носить ніякої хімки і вчить його що мокрий підгузник, то не надто приємно (так би мовити - привчаємось до чистоти) :)

А ще ми миємо вже згадану попу під краном. Може то лиш я така була, може інші мами завжди дітей водичкою і під краном мили, але на Емілі йшло тонни серветок вологих. Так мені важко давалось то миття водою і таким простим і зручним видавалось витирання серветками! Тут все геть навпаки! Девід з самого дитинства миє попу під краном :) і так воно мені легко і зручно, що за серветки згадую лише тоді, коли чоловік кричить з кімнати "а де вологі серветки? як я маю малому підгузника поміняти?" :)) Але з хлопчиками отаке миття під краном і правда значно легше і зручніше, хоч вірю, що і з дівчатками можна привчитись.

Про зубки і вагу
В свої 7 місяців Девід важить 8кг 160г і це на 260г більше ніж в свої 6-ть. А набирає Девід точно так як Емілі - захотів набрав за міясць 600г, захотів 200г. А загалом він десь точно такий як була б Емілі якби теж народилась з вагою 4,2кг (тобто на 800г більше).

А зріст малюк має 68см. І тепер по-лікарських мірках ми попадаємо в саму серединку усіх графіків.

В неділю 21го серпня в Девіда одночасно вилізло аж два верхніх зуба. Трохи марудив, зле спав, але загалом я б сказала - пройшло майже безболісно. Тепер точно заєць - самий справжній!

Про дратівливе
Сподобалась мені така частинка статейок Олександри, то і собі вирішила написати. Пригадую, що з Емілі мене дратувало багато чого - всі ті питання по 100 разів, а як їсть, а як спить (таке щодня було :) тому і дратувало, бо загалом ніби нормальні запитання), особливо "прикольно" було чути запитання "а що говорить?" і це було тоді, коли Емілі було 3-4 місяці. А коли вже був рочок, то звучало навіть з наїздом "а чому вона тільки "мама" говорить? а ти вчи її "гав-мяв-ко-ко-ко"? ти що не вчиш?" ну ви зрозуміли :)

А з Девідом я якось абстрагувалась від усього, нічо не дратує, все сприймаю з легкістю і відповідаю спокійно за одним єдиним вийнятком - малого звати ДЕВІД, а не Давид! Мені подобається ім'я Давид, мало того малюк хрещений як Давид, але ми його називаємо Девід - ну так вже склалося, вибачте будь ласка якщо комусь не подобається :). Дратує, коли десь на майданчику питають як звати, кажу "Девід", а у відповідь чую "аа, Давид". Так вже сталося, що ми вибрали мабуть не зовсім українські імена (хоч знаю не менше трьох Емілій у Львові і мені це ім'я дуже навіть українське насправді :)). Більше того, були б ми в Україні, в мене б також донечку звали Емілія, а синочок може і не був би Девідом, але запросто міг мати і не надто типове для українського ім'я.

Який він - Девід :)
Девід дуже рухливий хлопчик. Знаю діток котрі чемно собі сидять на руках у батьків і майже не рухаються, а лиш розглядають все по сторонах. Девід зовсім не такий, він постійно в русі - теліпає тими ногами, вертиться корпусом, махає руками у всі сторони і так було завжди. Але навідміну від Емілі, яка теж такою була, Девід дає себе обійняти, притулитись, посюсюкатись :) він тоді так ніжно посміхається і навіть на кілька митей завмирає. Пригадую, що в 6 місяців Емілі вже вміла мене обіймати - по-справжньому так (вона в той час вже добре розуміла де свої, а де чужі і всіх кругом боялась). А Девід не вміє, бо в нього немає такої потреби. Він до всіх на руки йде, до всіх посміхається, нікого не боїться. Лиш коли хоче щось таке що може дати лише мама, тоді в інших плаче, а коли я беру на ручки, то так легенько кладе мені голівку на плече і перестає плакати, ніби каже "дякую, мамусю, що ти мене нарешті обійняла" :). Девід вже добре знає де в тій хаті що є, куди йому повзти, де можна знайти щось цікаве, де того цікаво немає і треба сісти пожалітись. До речі, навчився дуже кумедно сваритись - "бубубу" і "авава" в нього так кльово виходять! Ще продовжує казати своє "агі", пускати бульки, закусувати нижню губу і так посміхатись (дуже смішно виглядає) :)

Ну а тепер трошки всяких фоток!