Сезон Цикад

Не знаю як ви, а я з таким явищем яке називається ЦИКАДИ, перестрілася вперше в житті, хоч ніби неодноразово відпочивала в Криму саме в літній період. Ні-ні, я не могла забути що воно таке – таке не забувається – це просто неможливо сплутати з чимось іншим. Це шумно (я б сказала навіть дуже шумно), страшно, а часом ще й бридко. А оті звуки, які ті комахи з себе видавлюють я б ніколи не назвала співом, стрекотінням, скреготінням, мелодією чи будь-яким іншим гарним позитивним українським словом (власне, це гугл має з цикадами отакі асоціації =))). А мені особисто цей звук нагадує ті моменти, коли в Карпатах проходиш під електричними проводами (чому в Карпатах – та тому що я тільки там під ними ходила і отак собі запам’яталося), тільки у цикад він виходить значно принизливішим – фееее… А тепер уявіть собі як то цілий день сидіти за робочим місцем і слухати отаке!!! І воно не припиняється ні на хвилинку! хоча ні, – часом вони на кілька секунд замовкають =) А ще я тепер просто обожнюю дощ (ще більше ніж колись) – цикади його бояться і мовчки сплять чи що вони там ще можуть робити. Рома каже, що їм просто водичка в ротики натікає і тому вони змушені мовчати =))). 

Отож для тих хто не знає, що воно таке, я поясню. Цикада це велетенська комаха, яка живе на деревах і кущах і видає оці дивні звуки про які я вже згадувала. Тішить лише те, що я жодного разу не бачила її в живому, літаючому, сидячому чи повзаючому вигляді – таке враження, що вони лише собі отак живуть на деревах та й по всьому. Побачити їх можна хіба у засушеному себто дохлому стані на дорозі (що мені і довелося кілька раз пережити). Хоча добрі люди розказують, що кілька років тому саме тут у районі Чикаго було таке шалене нашестя цих комах, що вони кругом літали і просто сотнями валялися під ногами. Уявіть собі – виходите зранку з дому і перш ніж сісти в машину треба пройтися по такій собі братській могилі. Жах!!! А ще добрі люди кажуть, що сезон цикад триває лише до кінця літа – сподіваюся кажуть правду =).

Як Ми TV Замовляли =)

Ось ніяк не зберуся написати статейку про наш переїзд (так-так ми нарешті переїхали з комунального особняка в наші перші апартаментики =)), але про те як ми замовляли телевізор (чи правильніше сказати телевізори) просто не можу втриматися щоб не розповісти =). 

Все починалося дуже спокійно і я б навіть сказала зважено. Ми походили по магазинах техніки, прицінилися, обрали модель і кількість дюймів. Потім почитали собі усілякі рев’ю, порівняння, коментарі і відгуки і ще раз впевнилися у виборі, - здавалося б остаточно =). І тут неділя вечір, надзвичайно приваблива пропозиція на Amazon (ще день до цього ціна була на $50 вища), ще й без податків, ще й по Prime (такі собі бенефіти, які включають доставку буквально за кілька днів). Ну як тут не замовиш? Уточню, що зупинилися ми на фірмі Samsung, модель 50 дюймова (вирішили, що буде достатньо для початку). Замовили. І все було б добре, якби наступного дня себто в понеділок себто вчора ми випадково не дізналися, що один з місцевих популярних магазинів Sears вирішив собі розпродати цю ж модель, тільки 60 дюймову за ціною всього на $150 вищою ніж у 50-ки. Але ж це 60 дюймів – на цілих 10 більше!!! Це просто гігантський телек! І як тут не спокуситися, а? =) От ми замовляємо вже 60-ку (добре, що без доставки взяли, а з можливістю забрати в магазині). Все звісно класно, правда податків вийшло ще на $100, але воно того вартує =). Тішимося новому вибору, чекаємо з нетерпінням телека. І все було б добре, якби Amazon через кілька годин після нашого замовлення не вирішив і собі поставити таку ж ціну на 60-ку як і Sears! Але ж на Amazon-і без податків!!! $100 економії!!! Та ще й опція з можливістю забронювати час доставки, та ще й приносять прямо додому, та ще й перевіряють чи працює! Ми не довго думаючи замовляємо вже 3-тій телевізор знову на Amazon! =) Забула уточнити, що за кожен з цих телевізорів ми успішно розраховуємося карткою, і грошики нам знімають =). 

Я б, напевне, боялася робити такі маніпуляції в Україні – хто ж його знає як воно потім буде =), а тут гамерика – все реально! І от йде до нас 3 телевізора – один краще другого =). Пора якось то все відміняти, а то нема куди ставити =) Першим ділом лізу на Amazon відміняти замовлення 50-ки. І все було б добре, якби доставка не була вже в процесі =). А коли доставка в процесі, то відмінити її вже не можна – все одно прийде. Зате Amazon має таку чарівну можливість як відмовитися від покупки при доставці, або ж, якщо не відмовляєшся, то завжди можна переслати їм назад або замовити у них, щоб вони забрали самі (тільки за таке вже кілька долярів треба заплатити). Але тут теж нюанс – я замовляла на адресу офісу наших апартаментів, а не безпосередньо до себе, тому вівторок себто сьогодні о 9-тій ранку я вже стояла під дверима офісу і думала як би це пояснити тьоті, щоб вона відмовилася, коли прийде доставка великого пакунку на прізвище мого чоловіка. Але тут все просто – тьотя сказала, що без проблем все зробить і моя присутність навіть не є обов’язковою. І от зараз, судячи з статусу на сайті стосовно мого замовлення, можу судити, що відмова від першого телевізора пройшла успішно =). Тепер на черзі 60-ка з магазину. Тут проблем також не повинно бути (я так сподіваюсь). Достатньо їм передзвонити і відмовитися від покупки. Питання в іншому – коли мені за обидва телевізори гроші повернуть? =) Всі запевняють, що це буде за 1-2 дні, але ж вони не знають, що я українською карткою розраховувалася =) а у нас грошики повертають аж до місяця часу і як правило не раніше. 

Одним словом тішить лише те, що телевізор ми таки замовили і прийде він до нас у четвер. А ще купили тумбу під нього і вже 2-гий день намагаємося зібрати її докупи =). 

А ось і він:

Столиця Аквапарків - Wisconsin Dells

Недалечко від нас (якщо бути точним, то миль так 200) є місто, точніше містечко під назвою Wisconsin Dells. Його ще називають столицею аквапарків Америки =). І не дарма – тут зібрані одні з найбільших аквапарків штатів. Причому цікаво те, що окрім аквапарків там більше нічого немає =). Звісно для туристів побудована уся необхідна інфраструктура, але все крутиться кругом водних гірок. Wisconsin Dells нагадує таке собі маленьке американське містечко (я б сказала курортне), яке я все життя бачила в американських фільмах – з затишними американськими забігайлівками, ресторанчиками, піцеріями, вуличками на яких важко роз’їхатися через величезну кількість туристів в сезон, купою людей, які прямо в купальниках ходять по дорозі. До речі, реклами аквапарків починаються задовго до таблички Wisconsin Dells =). 

Отож, як я вже згадувала, аквапарків там не один і не два і вибирати є з чого. Ми були лише в одному з 5-ти відкритих, котрі нам показав оцей сайт: http://www.wisdells.com/. Вибирали довго: читали про гірки, дивилися наскільки вони цікаві – себто довгі, круті або просто оригінальні. І в результаті вибрали MT Olympus Water & Theme Park (http://www.wisdells.com/wisconsin-dells-attractions/mt-olympus-water-theme-parks/). Як приємний бонус в кількох аквапарках є також картинг, а ще справжні американські гірки! Я не каталася ні на водних, ні на американських, тому можу хіба описати враження чоловіка і друзів =). Отже, трошки про американські гірки від Роми: крику багато; вже після перших 20 секунд думаєш коли ж воно нарешті доїде до кінця і чи доїде взагалі; вільне падіння (коли тільки ремінь безпеки тебе тримає) – це круто; верх ногами – теж круто, але їсти перед таким точно не варто. Загалом враження позитивні, якби не одне але – на таких гірках (принаймні на цих) дуже сильно тебе кидає зі сторони в сторону і таке враження, що голова зараз відірветься. Тому виходиш ти звідти не просто з відчуттям адреналіну в крові, а ще й шаленим тиском і біллю  в голові =(. Ну але були і такі фанати, котрі каталися по кілька разів, тому певно комусь такі відчуття подобаються.

Що до людей, котрі туди їдуть для того щоб  просто поплавати – я Вас розчарую – плавати там ніде =(. Жодного звичайного банального маленького басейнику. Ви можете піти на штучну хвилю – там їх аж дві, але на них не поплаваєш, бо кругом одні ноги, руки, діти і надувні кола. Можете також спробувати таку собі річку, але на ній знову ж таки плавають лише на кругах, тому в воді в Вас буде тільки попа =). Одним словом, або загоряти цілий день на лежаку, їсти морозиво і спостерігати за дітьми, котрі, пробігаючи мимо, смикають тебе за ноги =) або гірки гірки і ще раз гірки!

Вхід з людини на цілий день коштує $39. Ми їздили на 2 дні – це якраз оптимально щоб накататися і відпочити біля води, тому шукали готель поряд. Для бажаючих поїхати в аквапарк відразу скажу: шукайте готель у Wisconsin Dells, котрий Вам відразу запропонує вхідні браслети в аквапарк – зекономите купу грошей! А як маєте браслет, то на території майже все включено =) окрім звісно їди і напоїв і ще кількох специфічних атракціонів (якщо чесно, то я пам’ятаю такий тільки один, за який доводилося платити $10 та ще й стояти в черзі більше години). 

Нас на фотках немає, але загальний дух аквапарку думаю мені передати вдасться (до речі готуйтеся – людей там просто тьма): 

А тепер трошки про лосів =). Знайшли ми собі на вечір один такий дуже прикольний ресторанчик з лосем на вході. Потім, як виявилось, лосі там не тільки на вході, але й на машинах доставки, лавках, стінах і навіть люстрах. Та ще й можна собі взяти лосячі роги і вдягнути на голову =) що ми успішно і зробили:

А на другий день на сніданок ми знайшли собі американську сімейну забігайлівку з мега смачними сніданками: там і омлети і яєшні і бекони і американські вафлі і смачнючі млинці з клубнікою і вершками – одним словом все якось по-домашньому і дуже смачно:

Трішки Львова…

Ну що ж, закінчилася моя "відпустка" в Україні і я знову повернулася в штати. Не можу передати словами наскільки моє перебування у Львові було радісним, позитивним і насиченим подіями! Це було реально круто! Побачити рідних, друзів, знайомі місця, магазинчики, парки і кафешки, зайти в рідненький офіс (мало не розплакалася, коли туди потрапила =)), чути кругом українську мову (а як добре ходити в кіно і розуміти все про що йдеться =)) – що може бути краще?! Так, це все було надзвичайно приємним! Офіційно говорю, що Програма Мінімум виконана! =))

Збираючись додому, я переживала, що буду надто сильно порівнювати життя тут і там: людей, дороги, машини, сервіс, чистоту і так далі… цей список мабуть таки безконечний, та і різниця направду чимала. Але як виявилося, я зовсім нічого не порівнювала, а просто насолоджувалася перебуванням вдома =) Я думаю, що цьому є наступне пояснення:

• я дуже скучила за домом, щоб щось там порівнювати чи шукати негатив
• я не встигла ще за пів року відвикнути від усього «не такого» вдома =)
• я не встигла за пів року так звикнути до того комфорту, який пропонують штати

Хоча, таки були моменти, на які, власне, не звернути увагу було дуже важко. Ось вони:

1. У Львові дуже багато піску, бруду і пилу =(. Чи то наслідок цьогорічних снігів, котрі просто засипали піском взимку, а потім не було кому того піску прибрати. Чи то наслідок ремонтних робіт, котрі, як мені здалося, ведуться по усьому місту. Чи то і те і те і ще те, що в нас багато машин, землі і т.д. Але мені було дуже важко дихати на вулиці =( ще і алергія на той пил почалася. Не те щоб я порівнювала =) але в штатах на вулиці валятися можна в білому одязі і після того ще кілька днів в ньому ходити =) повірте – він буде чистим =)))
2. Другий такий яскравий спогад – це вулиця Сахарова =)). Я зовсім забула, що то таке, коли машини фафакають =). Мало того, я і справді давно не бачила такого фарсу. Ніхто на світлофори навіть не дивиться – машини одночасно виїжджають з усіх сторін, зупиняються в центрі площі і починають голосно і шумно висловлювати своє незадоволення. При цьому звідкись береться купа людей, котрим саме в цю секунду треба проскочити між тими машинами і перейти, навіть не одну, а відразу кілька доріг (так щоб і Вітовського і Сахарова і Нечуя-Левицького за компанію =).
3. Не звернути увагу на поведінку людей в супермаркеті я просто не змогла =). Люди добрі, та куди ж Ви так поспішаєте? Та невже у нас такий дефіцит товару на поличках, що якщо Ви не вхопите ту гречку в цю секунду, то через 5 хв. її уже не буде? Почну спочатку – прийшла я в Сільпо на Науковій з надією купити сихівського батона і апельсинок. Повторюю – лише 2 продукти – батон і апельсини. Хто хоч раз був у тому Сільпо, той знає, що для вирішення цієї задачі потрібно лише 1-2 хв. + час на касі. Так ось – я потратила мабуть не менше 10-ти, тільки тому, що просто пропускала людей =). Я зовсім відвикла від штовханини, гонок возиків, сварок у чергах і тим більше отакого хапання продуктів з полиць! Я просто стояла і чемно усіх пропускала =) поки не зрозуміла, що тут так і ночувати залишуся. Тоді спробувала чемно і акуратно таки пропхатися до апельсин. І що ви думаєте – я ще й відвикла, що їх треба самому важити =))). Прийшла на касу з тими апельсинами, а мені продавщиця: «А чому ж Ви їх не зважили?». =)

Навіть зараз я згадую ці моменти з посмішкою без жодного негативу. Хоча часом і сумно, що отак воно якось у нас неправильно… Але може колись все зміниться...

Загалом поїздка була просто надзвичайна і я дуже дякую за це усім друзям і родичам, котрі перетворили її у справжнісіньку неповторну відпустку! =)