Я - Мама. Місяць 10-тий.

Свої 10 місяців Емілі святкує в штаті Флорида на океані неподалік міста Тампа =). Нарешті нашому таткові вдалося взяти відпустку і нам усім разом вибратися в теплі краї з нашого вітряного Чикаго. Океан! Біленький пісочок! Сонечко! Доцька всьому тішиться - їсть пісок, п'є солену воду, тягає за листочки пальми, ловить капельки дощику, радіє і хмуриться сонечку ). Одним словом відпочиває сама і гарно дає відпочити батькам.

Але про це якось іншим разом і в окремому постику. А зараз про малечу... Отож, Емілі вже достатньо доросла для того, щоб годувати маму з ложечки, поїти тата з чашечки, розчесувати гривку конику чи обіймати лялю Яринку =) так-так, ми все це вже вміємо. Ще вміємо самі пити з чашечки - вперше я побачила як доця сама правильно взяла чашечку і п'є з неї в літаку як ми з Варшави в Чикаго летіли. Відтоді я їй тільки в чашечку водичку і наливаю. Взагалі, Емілі все почала повторювати за мною. Достатньо один раз малечі щось показати як вона тутже відтворює - чи то звук, чи то якусь дію. Навчилася ходити з ходунками, тільки то не такі ходунки, в які малечу садиш, а такі, що пхаєш поперед себе і топаєш за ними. Навчилася вставати на ніжках майже не тримаючись ручками. Та і взагалі топати страх як полюбляє! Бере тебе за ручки, встає на ніжки і побігла. І то добре знає куди і за чим хоче йти )). Певно вже скоро сама отак побіжить!

Емілі вже добре знає де мама, тато і бабця, а ще купу предметів вдома (таких, що я навіть не вчила її) і всілякі там вушка, носики і очка в тваринок. А ще розуміє причинно-наслідкові зв'язки - типу вмикає/вимикає сама світло і дивиться на лампочку, бере пульта до телевізора, натискає на кнопку і чекає чи він ввімкнеться чи ні. А іграшками, то взагалі вже по-дорослому бавиться - навіть сортера дорослого пробує складати, правда ще не дуже виходить, бо чомусь кубик не хоче поміщатися в отвір для кульки чи ромбика =) А ще вміє їздити паровозиком і стрибати коником - певно один раз доці то показала і тепер коли кажу "стриб, стриб", то малеча бере улюбленого коника і стрибає ним ).

Кілька днів тому в доці виліз ще один нижній зуб і симетричний йому теж проситься, тому скоро будемо вже ну зовсім зубатими дівками. Емілі і так їжу ого як добре пережовує, а то ще крутіше буде ). А вчора я помітила, що малюк пробує злазити з дивану вниз ніжками, а не головою, як весь час до цього. І тепер, перед тим як злазити, зупиняється і задумується як же то його правильно зробити, щоб знов не гепнутися (а гепалися ми так з ліжка не мало...).

Любить Емілі кататися на гойдалці. Так собі серйозно катається і роздивляється по сторонах, але як тільки я ту гойдалку зупиняю, щоб малечу звідти дістати, як вона починає кричати на мене і скрипіти так смішно і вередувати - типу "я ще не накаталася, ану продовжуй, мамо"! =) Вміє малюк співати, коли спати хоче. Насправді, доця навчилася отак мугикати раніше, але я щось уваги не звертала що то саме на сон.

А ще привезли ми з собою з України бабцю Валю, навчилися топати в новеньких подарованих червоних валянках і побували на хрестинах у найкращої подруги Катіньки =) Отож, місяць видався таки різноманітним і цікавим на події. Першу його половину ми провели у Львові (звіт тут), а завершення - в Флориді (опишу згодом окремо). Подорожувальниця наша Емі, що тут ще скажеш ). Але ми біжимо на пляжика, а усім читачам бажаємо гарного настрою і хорошого дня! =)

Американські Дні Народження

Наша Емілі, то тепер наш пропуск на усі дитячі дні народження =) Відколи доця народилася нас активно почали усюди запрошувати, незважаючи на те, що вона ще маленька і з дітками бавитися поки не вміє. Отож, ми вже побували на трьох дитячих святах про два з яких я хочу вам розповісти.

Американці (та і навіть американізовані українці) не святкують дні народження для своїх діток вдома. І, знаєте, я вважаю, що це дуже правильно. Чому? Та тому, що до дитини на свято приходить купа інших дітей різного віку, темпераменту, з різними вподобаннями, і зацікавленостями. І що ж тій купі дітей робити вдома? Бавитися іграшками лялі до якої прийшли на день народження? А, що як лялі сповнився тільки рік, а гостю вже 5-ть? Та і що робити батькам? Весь час розважати своїх малюків в гостях і слідкувати щоб десь не залізли і не наробили шкоди? Але ж і батькам відпочити хочеться... Як тут знайти золоту серединку? Виявляється в Америці дуже просто! ) Тут є багацько різних закладів, які пропонують у них відсвяткувати дитячий день народження. Ви, напевне, собі відразу уявили дитячу кімнату в якомусь кафе (чомусь мені відразу згадався mcdonalds на Дорошенка =)) і працівників цього кафе переодягнених скажімо в клоунів. Ні, це не зовсім те. Коли я кажу, що це заклади, то немаю на увазі суто дитячі - це наприклад може бути звичайнісіньке кафе для дорослих з дитячою кімнатою. Але не просто кімнатою. А супер-пупер залом, в якому є все! І гірки для дітей, щоб кататися і домик-супермаркет (з продуктами, кошиками і касовим апаратом), щоб бавитися в покупця, і домик-кондитерська, щоб щось собі там пекти (іграшкове звісно), машинки і велосипеди різного розміру і для різного віку та ще купа всього, що я не встигла роздивитися. Одним словом, дітям різного віку на такому дні народженні має бути цікаво. Та і не тільки дітям, але і батькам, яким вдастся трошки відпочити.

Доцька ще така маленька тут =) нам тільки пів рочку сповнилося! А зараз на такій машинці вже вміє ніжками перебирати і тішитися від катання! =)

Це тьотя-клоун крутила з кульок різні штуки, причому вона спочатку дивилася на лялю, а потім придумувала, що для неї таке файне зробити. Для Емілі вона зробили бутончик і сказала, що наша донечка як та квіточка, яка ще не розцвіла - така ніжна і гарна ). Квіточка, то певно було одне з найпростіших, що тьотя вміла робити. Бо там були і пальми з мавпочками і песики, та і взагалі в кожного малюка була унікальна композиція.

Таке задоволення, звісно, не з дешевих і коштує $150 доларів за годину (це мається на увазі оренда такого приміщення для святкування). Як правило, малим дітям свято організовують на 2 годинки, ну максимум на 3. По-перше, як я вже казала, це не дешево, а по-друге, то ж малі діти і довше не дуже то і бавитися вміють ). І столик діткам маленький накривають з фруктами і сочками і печеньками які діткам можна. І клоунів запрошують, який вміє круті речі з надувних кульок робити. І для дорослих є свій стіл як правило з сушами і піцою (вже двічі таке бачила).

Друге дитяче день народження, на якому ми побували, було взагалі в спортивному залі ). Точніше в дитячому спортивному залі. І програма виглядала так - працівники залу 40 хв. займаються з дітками - роблять усілякі цікаві вправи, кувирки, стрибки на матах і батутах і всякий отакий фан для малюків, а потім дітки, набігавшись, йдуть за свій столик їсти і вітати іменинника.

Вже коли час розходитись додому, мама іменинника чи іменинниці дарує усім діткам подаруночки - тут так прийнято - причому різні, взалежності від віку і уподобань дитини. А вже через кілька тижнів ви отримаєте на свою поштову адресу відкриточку з подякою за ваш подарунок і за те що прийшли до малюка на день народження! Гарно, правда? Усілякі дрібнички, а як приємно =)

Єдине, що мені не сподобалося - це подарунки, точніше їх подача. Це класно, що є так звані wish list-и, тобто списки того, що батьки хотіли б отримати для дитини - це спрощує життя і батькам і гостям, котрим не треба щось видумувати і ламати голову потрібно це чи ні. Але той факт що подарунки відразу відсилають на адресу іменинника, або все ж приносяться на день народження і віддаються чужій тьоті (працівниці спортзалу, наприклад) - мені щось якось не дуже... Хоча для малих діток воно може і працює... але втрачається якийсь такий особистий контакт з іменинником... Хочеться вручити подаруночок малюку та ще й відразу розпакувати і побавитися. Але це не дуже то і вийде, коли в тебе на дні народженні 25 малих діток та ще й з батьками =).

Пригоди Емілі у Львові :)

Вже більше тижня пройшло як ми повернулися зі Львова до нашого татка в штати... Відчуття змішані... і за Львовом сумую, бо все там таке рідне і миле серцю... але і сюди приїхали і почуваємося комфортно як вдома...

Цього разу поїздка додому була не тільки позитивно-оптимістичною як раніше. Мої читачі знають, що рік тому я вже приїжджала на Україну, але тоді доцька була ще в животику =) що, звісно, було набагато (!) простіше... А я собі думала, що буду мати відпустку =) приїду, віддам донечку бабцям і згадаю старі добрі часи коли можна було робити все що хочеш і особливо ні від кого не залежати. Ага, не так сталося як гадалося ). Перші два тижні Емілі з моїх рук просто не злазила - обіймала мене за шию, клала голівку на плечі і ні до кого на ручки не йшла. Та і плюс зміна часу... Кожної ночі в нас були забави по 5-6 годин, а вдень доця постійно марудила і хотіла спатки. Чесно кажучи, за місяць перебування Емілі так і не перейшла на український час, зате як ми сюди повернулися, то з першої ночі почала правильно по-американському спатки =).

Другий неприємний момент - це наші дороги... Справа не в тому, що я порівнюю їх з американськими... а в тому, що для дитини це стрес, принаймні для моєї дитини... Перша наша поїздка в кріселку закінчилася сльозами та істериками... і після цього доця більше в кріселку не їздила, а тільки на руках. А тут вже в мене бзіки почалися, бо я трішки помішана на безпеці дитини, особливо в машині... Короче, це ще один такий неприємний момент до якого за місяць ми з маленькою так і не звикли...

А тепер одні позитиви =) Наше морозиво Пломбір - просто смакота - їли ми його майже щодня. Як друзі і родичі побачили що я часом малечі його даю облизати, то почали мене мачухою називати (дякую, Оксані, за таке прізвисько =))).

Підсилився статус мачухи після того як в +19 градусів ми пішли з Емілі гуляти і О Диво в неї не було на голові шапки (!) та і одягнена була на короткий рукав. Для мене несподіванкою було те, як наші мами одягають діточок... Мамусі, тільки ви не ображайтеся на мене - я, звісно, не роблю висновок про всіх діточок, але ті, яких мала нагоду побачити, мене вразили... Якось мені здається надто тепло одягати дитину в сонячний день при +20 в шапочку і курточку... і то не маленькі діти - то такі що бігають, гуляють, топають, тобто тратять енергію. І я таких діток бачила, повірте, не мало. Але це справа кожної матусі, яка сама знає, що краще для своєї дитинки. Так що повернемося до статусу мачухи. А підсилювала я його ще не один раз =). Справа в тім, що в Америці люди простіше ставляться до всяких речей... і певно мені це також передалося. Вони можуть одягнути лялю прямо в купальника взимку, завезти в машині до басейну, а там огорнути в рушник і занести по вулиці в приміщення - бачила своїми очима не один раз. Ми такого поки не робимо, та і я не кажу що це правильно, просто розповідаю як воно тут виглядає. Або дітки можуть взимку ходити у в'єтнамках, з голими ногами і без шапок, але це тому що більшість пересувань відбувається таки на машині. Ті дітки, котрі гуляють на вулиці, звісно, тепліше одягнені.

Повертаємося до Львова і мого враження від поїздки. Вже за першу добу перебування мені запам'яталося паро дивних для мене речей:

• корови і їх чарівний аромат (ми жили за містом =)) - давно не чула
• під ранок нас розбудили кугути - дууууже давно не чула
• кавун з кісточками - давненько не бачила (тут певно такого і не знайдеш)
• маленькі тарілки і чашки - а гамериці все велике (!)
• люди в супермаркеті - жодна людина певно з сотні не звернула увагу на Емілі =) мені то було дивним, бо тут може буде одна яка не зверне... а решта будуть посміхатися, махати, вітатися, питатися щось... Мабуть наші люди більше заклопотані своїми справами і немають часу розглядатися по сторонах...
• крани теплої води справа =) - насправді, це я зрозуміла вже коли в гамерику повернулася - тут всі крани з теплою водою зліва - і як я раніше на це уваги не звернула? )

А скільки ми бачили всяких дивних для доці тваринок! І котиків і песиків і коників і голубів і ще купу живності у вигляді папуг і морських свинок. Ми то все мацькали, ганяли, гладили і навіть пробували на зуб =). Та, в Америці не часто таке всяке зустрінеться чи то на вулиці чи то навіть в зоомагазині. А якщо і зустрінеться, то його особливо і не потягаєш ).

Дуже вразило саме місто, люди, туристи і той дух патріотизму, який там витає! Стільки вишитих сорочок, українських прапорів і ленточок, я ще ніколи не бачила! І це в звичайний буденний день! Так гарно і мило і любо на таке глянути! На радостях накупили і наотримували в подарунки купу вишитих сорочок, футболок, крайок та іншої символіки ).

Обов'язково треба згадати про їду. Сихівський Батон і досі на першому місті в списку найбажаніших українських продуктів =)) Не дуже поступаються йому і вишні (в Америці їх можна знайти хіба на якихось фермах чи фермерських ринках). Курка! Яка ж добра українська курка і всі страви, які на ній можна приготувати! А все решта і в гамериці добре... Ну хіба ще динь таких файних медових тут немає - більшість з них як яблука тверді і далеко не такі солодкі, як наші ).

А ще ми були в Карпатах! Як я мріяла гори побачити! Як же там гарно! Відпочивали в Славську, піднімалися на Тростян, гуляли на політехніці, дихали карпатським повітрям і пили справжній трав'яний карпатський чай =) Ням-ням! Тепер доця ще й на вершині гори побувала!

А ще я стала хресною мамою для маленького Марка і тепер маю двох похресників - Марчика і Марка =) А Емілі має нову подружку )

І на завершення просто не можу стриматися щоб не подякувати моїй мамусі, яка не відходила від Емілі весь час і дууууже мені допомагала! А ще навчила внуцю купу всього файного і так прикольно з нею бавилася, що Емілі під кінець нашої подорожі вже не до мене на ручки просилася, а до бабусі =)

Не вельми приємними виявилися останні кілька днів перебування у Львові - налякала мене доця, що тут ще скажеш... Але добре, що все добре. А на загал, то наша поїздка вийшла аж перенасичена приємно-позитивними і радісними моментами! Тому з нетерпінням чекаємо наступного візиту додому!