Як Ми Доцін Перший Рочок Святкували!

Насвяткувалися так, що коли вляглися вечерком спати то спина боліла, а ноги, як то кажуть, гуділи =). Було весело! Багато друзів, дітей, конкурсів, кульок... Смачнющий шашлик, торт (Ромин улюблений по рецепту його мами) і "Мартіні Асті" (навіть я собі трішки дозволила його посмакувати). Одним словом все вдалося, тільки чоловік мене вже попросив щоб наступного року святкувати в маленькому сімейному колі ))). А ще він назвав доцін День Народження маленьким весіллям - і десь так воно і було, бо зал винайняли і декорували, шашлик перед тим як замовити десь тиждень дегустували, а гостей за місяць запрошували! =)

Тепер про конкурси. Ідеї не мої, а взяті з блогу Лізи Арьє - http://www.lizon.org. Захоплююсь її креативом - вона там такі класні штуки для дітей робить - хочу так теж навчитися! Отож, дещо я цілком взяла з блогу, дещо трішки переробила, дещо і сама придумала. Вдалося все і дітям було весело! Причому дорослим, певно, було ще веселіше, ніж дітям =) А бавились ми таке:

Збивали банки м'ячиками. Чесно кажучи не так воно просто давалося 3-, 4-річним діткам навіть з близької відстані, але їм то головне було попасти хоч з 15-ї спроби, тому все одно було круто! От накупили ми 14 банок консервованої кукурудзи для такого діла, а потім думали що ж з тою кукурудзвою робити ). Хотіла приготувати 14 унікальних страв з неї і потім написати постика з рецептами, але виявилося, що стільки страв з кукурудзи просто не існує ). Тому обмежилася гарячими канапками, піцою, кількома салатиками і один раз навіть просто собі досипали ту кукурудзу до п'юре - між іншим було дуже смачно ).

Стріляли стрілялками. Зробила я такі стрілялки з одноразових стаканчиків і надувних кульок і гра полягала в тому, щоб попасти кулькою (накупили пів сотні тенісних м'ячиків) в корзину. М'ячики валялись по цілому залу, доця їх бігала збирала і носила в корзинку ). Потім батьки навіть між собою бавились - один стріляв кулькою, а другий її в стаканчик ловив.

Запускали паперові літачки. Зробила я їх з трубочок до пиття і кольорового цупкого паперу. Так-так, вони і справді літають і то далеко, тільки от запустити їх треба правильно. Насправді, то мав бути конкурс, але дітям літачки видалися раніше і вони з ними по цілому залі ганяли, то ми вирішили вже й не забирати.

Прикрашали ялинку. Магнітики я робила сама (друкувала картинки, клеїла на магнітну пластинку, вирізала) - і тепер маю запас новорічних магнітиків (штук 80 певно), щоб колись з донечкою бавитися - наприклад, робити ялиночку на холодильнику вдома, чи отак на магнітній дошці прикрашати її, чи маленьку магнітну коробочку їй зробити, щоб бавилася ситуаційні ігри з усілякими сантами і сніговиками - ідей багато, а інвентар вже є!

Вгадували що в коробці. Ооо, цей конкурс був виключно для батьків і як на мене вдався краще всіх! Але ж то сміху було, коли батьки намагалися вгадати що ми їм підсунули - наприклад, розтоплений шоколад, чи консервовану кукурудзу чи варене яйце ). Ми і для діток приготували різні речі, але потім подумали що то певно заскладно отак на дотик вгадати що воно таке. До речі, батькам вдалося вгадати все окрім кукурудзи - сказали що це зернята граната ).

А ще ми ріпку інсценували! Пам'ятаєте таку казку? ) То не мій проект, а подруги Лєни - вона планувала на день народження своєї донечки її бавитись, але було мало діток, тому ми перенесли на наш. А там були і костюм для ріпки власноручно зроблений, і декорації у вигляді великого намальованого домика (та ще й вазон на фон притягнули в залі щоб був замість декорацій =)), і призи кожному учаснику по завершенню ).

Набавилися, набігалися, а там і до солодкого черга дійшла. Тортик я сама пекла і прикрашала - такий ніжний гарний вийшов - з метеликами і квіточками - не знаю як вам, а мені дуже сподобався! Та і мастікою набавилася - тепер вмію кілька прикольних речей з неї робити - але про це якось іншим разом ).

Доцю просто задарували подарунками! Я нарахувала їх аж 22. Там і собака-машинка, яку можна годувати і кататися на ній, і пазлики, і лего, і дерев'яні конструктори, і навіть столик з кріселками і палатка =) Відкрили ми для Емілі одинадцять - це ніби здається багато, але з іншого боку вони доповнюють один одного, тому і вийшло стільки. Наприклад, ляля і візочок для неї або замок з принцесками і карета до нього (принцескам треба ж в чомусь кататись) або котика-піанінко - перша доціна музикальна іграшка (а от собачку-гітарку ми сховали на потім). Багато класних розвиваючих іграшок надарували для дрібної і крупної моторики пальчиків - планую доцю поступово з кожною з них знайомити ). Одним словом маємо подарунків для Емілі на цілий наступний рік!

Відео з нашого святкування тут. Приємного перегляду! =)

Thanksgiving Day 2013, 2014.

Вам цікаво, мабуть, чому в назві постику фігурує не тільки 2014 рік, а ще й попередній ). Минулого року я так і не розповіла про наш День Подяки, бо в нас якраз маленька Емілі народилася. Але фото і враження збереглися, тому поєднаю обидва святкування в один постик.

Свято цікаве - збирається вся сім'я разом, їсть величезного розміру індичку, п'є вино і один одному дякує. Уявіть собі які у американців сім'ї великі, якщо індичку менше 20 паундів (майже 10 кіло) знайти неможливо! Пригадую, минулого року ми її тиждень їли і то потім ще трохи викинули, бо боялися, що вже не дуже свіжа =). Цього року буде певно те саме, тільки готували тепер не ми, а сусіди ). А запам'ятався мені День Подяки минулого року не тільки тому, що він був перший в нашому житті, а ще й тим, що за вечерею нас вже було не 4-ро як завжди (це ми з чоловіком і друзі-сусіди), а 6-ро! І оті двоє малюків, котрим тоді було всього по кілька тижнів, спали у нас на руках, коли ми індичку наминали ). Приємні такі спогади... тільки от забувається які то ті діти маленькі були... а так хочеться пам'ятати всі-всі моменти...

Це цьогорічна індичка =)

А отакі фотосесії треба буде кожного року повторювати ;)

Про Black Friday - п'ятницю знижок, котра припадає відразу після Дня Подяки (коли всі американці шалено бігають по магазинах і скуповують все що можна, та ще й б'ються і сваряться при цьом) - я розповім, як завжди, окремим постиком ).  

Я - Мама. Місяць 12-тий.

Моєму маленькому мишенятку РОЧОК!!! Уявляєте? 365 днів! Вже, правда, 370, бо трішки запізнилася з постиком =). Така вже велика моя маленька Емілі! О, і далі називаю її маленькою, хоч кажу, що велика ). Але мені дуже довподоби отакі протилежності: наприклад, Емілі дуже самостійна, але при цьому дуже мамина... вже така доросла, але ще така дитинка... 

Доцька мені дуже змінилася за останній місяць. Впершу чергу мабуть тому, що почала бігати - так-так не просто ходити а бігати! Ще місяць тому тільки паро кроків робила і сідала чи падала на дупцю, а зараз так собі самостійно злазить з ліжка, йде в іншу кімнату, бере те що хоче, приходить і показує тобі чи пояснює що хоче (наприклад, книжечку почитати, чи мультики ввімкнути, чи принцесками побавитися...). Два тижні тому навчилася сама з підлоги вставати і відтоді по-справжньому бігає по всій хаті. А ще ходить хвостиком за мною і за штани тягає =). І тепер її всюди так багато і це дуже класно! А ще навчилася бавитися якось не так як раніше. Наприклад, раніше малюк просто собі брав якусь іграшку і робив те що можна робити з цією конкретною іграшкою, наприклад, натискати кнопочки, чи щось десь крутити. А тепер якось вміє вже сценки прямо розігрувати =) Має замок з принцесками, то сама тих принцесок спати вкладає, потім за стіл садить щоб вони поїли, потім на карету і катає по всій хаті, а потім принцески знову додому повертаються та ще й танцюють ). Звісно я це все їй спершу показувала і пояснювала, але дещо вона сама придумала собі і отак от бавиться ).

Десь тиждень як почала дуже багато всього лепетати. Якісь нові склади типу "удьо", "аде", "ка-ка" пробує казати "татко" - виходить якесь "атко", але ж виходить =). Колисає лялю в возику і каже "а-а-а". А "ма-ма" - то взагалі наше всьо ) постійно мамкає, коли я їй треба - файно так, тішуся з того! Ооо, доця навчилася пити )). Ні не так, пити вона то вміла і з стаканчика сама і з пляшечки і з трубочку - по всякому вміла, але не хотіла ). Вона і ковтка робити не хотіла - вип'є, виплюне відразу і тішиться - то в неї гра така була ). А зараз візьме пляшечку, ходить і дудлить цілий день ).

Навчилася мультики дивитися - не знаю добре це чи погано - я ще не вирішила. Раніше зовсім на телевізор уваги не звертала, а тепер так по-діловому сідає, дає тобі пультика (точніше вкладає його в твою руку) і показує на телевізора. Має улюблені мультики і жодні інші поки дивитися не хоче. Я надто не зловживаю телевізором, але часом вона так добре їсть під нього... А ще файно, коли можна доцю хоч на 15 хв залишити і щось на кухні зробити - і знову тут мультики виручають. Але то так певно не можна привчати ще й змалечку. Ех, але ж так зручно часом для мами правда? ). От написала цей кусочок про мультики, подумала і вирішила що від завтра показувати не буду =) хіба зовсім трішки (не більше 15 хв. в день) і то тільки тоді коли вже нічого не допомагатиме!

А ще ми мали гарнюще святкування нашого першого дня народження - але про це окремо треба розповідати, бо бавилися багато ігор, робили багато фоток, доця їла свого першого тортика, тішилася, до всіх лізла за іграшками і задувала свою першу свічечку - маємо багато відео і фото, тому як тільки то все докупи позбираю, то відразу викладу ). А ще отримала силу-силенну подарунків, так що доці певно на цілий рік вистачить!

Ще малюк страшенно став командувати (моя сестричка називає Емілі маленьким диктатором - і десь так воно і є =)): вона навіть спокійно не показує те що хоче, а відразу вимагає, кричить і як не дають, то в істерику впадає. Скажіть, то всі діти так? )

До нас вже прийшла зима і навіть умудрилася засипати нас снігом, але відколи доця ходити навчилася, то ми ще застали гарну теплу осінь і малюк собі багато топав і тішився листочкам, шишкам і білочкам.

Отаких двох діток дома маю =)))

Начиталася я якось, що дуже корисно розвивати пам'ять і увагу діток якщо давати їм різні завдання в стилі щось принести чи щось знайти. Почала так бавитися з доцею і була дуже приємно вражена! Емілі знає купу предметів!!! Я здивувалася, бо якось особливо того не вчила, але звісно ж брала іграшки і казала що то є - просто виходило воно само собою. А тут кажу доці - принеси лялю Яринку або машинку або принцеску чи книжечку про котика, а вона топає і все то находить і тобі приносить =) Як каже наш татко: "шкода, що кнопочок на телевізорі немає, а то можна було б ганяти доцю канали перемикати" =)). Одним словом розумничка наша Емілі - все знає і вміє!

8-го листопада ми були на святкування в найкращої подружки Емілі Катіньки. Доцька страшне яка самостійна була: ходила собі там як в себе вдома, каталася на машинці, відібрала в іменинниці лялю і цілий вечір не віддавала її нікому. Одним словом погуляла на славу!

А потім ще й отримала в подарунок зайця і кульку, то радості просто не було меж )

Ну хіба ще розкажу про те як я страшенно втомилася від нашого режиму, точніше від його відсутності і почала читати розумні книжки, щоб таки якось то все врегулювати. Першою мені на очі натрапила книжечка The No-Cry Sleep Solution. Непогана книжка. Правда, не можу похвалитися що я дуже точно імплементувала всі кроки автора (хоча варто було б), але ті поради котрі пробувала - працювали. Почали ми з встановлення режиму і зараз мені значно легше вкласти доцю спати. Та і лягати ми почали о 9 часом о 10, а не в 12 чи 1-шій ночі як раніше. Згодом спробую і інші поради автора і тоді поділюся нашим досвідом більш детально. 

Бажаю усім гарного дня і побільше приємних моментів з вашими малюками! =)

Halloween 2014

Цього року наш Хеловін вдався на всі 100! (минулого року хіба памкіни саморобні класні були, про які можна осьтутечки почитати) Ну по-перше тому, що ми були вдома, коли діти ходили і клянчили цукерки а по-друге, тому що в нас вже самих є діти, щоб з ними ходити і клянчити свої ж цукерки по домах! Одним словом було весело, тому читайте далі ).

Отож наше цьогорічне святкування умовно поділилося на 3 частинки. Перша - це приготування. От десь певне за 2 тижні до 31-го жовтня ми з чоловіком і донечкою прикрасили балкон усялякими павутинами, павуками, хеловінськими лампочками і, звичайно, памкінами! А були в нас вони отакі (випросила я в чоловіка отакого котика мені вирізати!):

Нажаль фото балкона немаю, але був таким нічо - з величезним чорним павуком, яким доця вдома потім бавилася )

Друга частина - це коли до нас почали просто табунами забігати додому діти. Раніше я не знала як то все дійство виглядає, думала що то собі так дітки ходять по квартирах, може по двоє чи по троє, стукають, вітаються, кажуть "trick or treat", ти їм даєш цукерки, вони дякують і на тому все. Ну якось так я собі то уявляла... З першими нашими гостями все так і було, але ж то тільки з першими... Далі було веселіше! Сидимо собі вдома вечеряємо і тут стук в двері. Відкриваємо, а там певно з 10 дітей, всі в костюмах такі гарнющі, цікаві, на задньому плані мами їхні пробігають... і тут всі діти починають наставляти тобі кошики навіть без усіляких прелюдій і зайвих слів - ну просто щоб ти їм туди цукерки кинув чи ще щось солоденьке. Ще й дивляться які ти цукерки їм даєш і виясняють чи вони кошерні. То якщо першому гостю Рома кидав цукерки жменями, то вже наступним вибирав по 2-3 штучки =) І що ви думаєте на тому все? Та де там! Ми двері навіть вже не закривали - було таке враження, що то кілька шкільних автобусів приїхало з дітьми =)

Фото зроблені на мобільний, тому не дуже якісні, але думаю загальну ідею передають =) А ще добре передають національність наших гостей і тепер ви певно зрозуміли чому питаються про "кошерність".

Третя частина свята була не менш захопливою! Нам надоїло цукерки роздавати, крім того вони вже в нас закінчувалися. Тому довелося самим йти і їх випрошувати =) Було весело! Скооперувалися ми з сусідами, переодягли малюків і пішли по нашому білдінгу стукати у всі двері підряд ). Більшість, звісно, не відкривали, бо самі в той час тим самим займалися. Частина певно не відкривала, бо цукерки закінчилися (ще б пак - перед нами ж такі табуни бігали). Але було багато таких, котрі відкривали і радо пригощали цукерками або печивом. 

Наша доцька була красунею мишкою!

Моя похресниця Катінька була феєю, тільки Емілі в неї палочку забирала постійно ).

Ми з Ромою начепили те що було під руками - якісь вуха (певно теж мишачі) і капелюх.

Сусіди взагалі підготувалися - були котиком і собакою!

Хоч багато хто двері і відкривав, але назбирали ми десь жменьку цукерок і два печенька =) Зато вражень і емоцій на місяць наперед набрались!

Six Flags Great America Або Як Ми На Американських Гірках Катались!

Якщо я комусь скажу, що ми їздили в американський парк розваг 5 разів і жодного разу не покаталися не те що на справжніх американських гірках, а і взагалі на жодному атракціоні, то мені, напевне, не повірять, але так воно і було =). А щоб ви не думали, що нічого цікавого я в постику так і не розповім (ну там про американцькі гірки, свої враження і т.д.), то наперед скажу, що на 6-тий раз нам таки вдалося покататися! А почалося все з того, що ще на початку літа мені на очі випадково натрапила рекламка дуже відомого парку розваг Six Flags (правильніше навіть сказати - мережі парків розваг, адже є вони по всій гамериці). І не просто рекламка, а АКЦІЯ - типу купи 4 абонементи на цілий сезон і вони тобі обійдуться майже даром =) А так як у нас сусіди-друзі, з котрими ми постійно тусуємося, то якраз 4 абонементи є кому купувати! А знижка і правда хороша була - і на парковку і на усі атракції та ще й на ціле літо і всю осінь. Ну а як ми дізналися, що в найближчому до нас парку є ще й величенький аквапарк, то сумнівів купувати чи не купувати абонементи вже і не виникало.

І все було б гарно, якби малюк наш (та і сусідський теж) був би трішки старший =) і не хотів постійно спати, їсти, маму, іграшки і т.д. Одним словом як тільки ми собі знаходили час між доціними спаннями і приїжджали в парк, так чомусь доця відразу знову хотіла спати. Та і взагалі усі 5 разів нам, як то кажуть, не фартило. То ми попадали в такі корки, що замість пів години тратили півтори на добирання. То доці було зле в машині (Емілі часом закачує) і в неї потім зовсім не було настрою ні на які розваги. Рома вже навіть вихідний брав і ми їздили в парк, коли теоретично там людей немало б бути багато, але як приїжджали то виявлялося, що все одно треба годину-півтори в черзі на будь-яку гірку чекати... А ще було смішно, коли ми годину переодягалися всі в купальники (з доцькіном і тамтешніми чергами в гоздягальні швидше не вийшло б ніяк), а як тільки дійшли до басейну, то виявилося, що його щойно закрили =) Ми намочили ноги в воді і пішли далі стояти в чергах щоб переодягнутися. Короче, ми вже зневірилися що коли-небудь покатаємося чи то на водних чи на американських гірках (ладно Рома, він то хоч вже катався на справжніх американських гірках, а я, то ніколи не пробувала...). Але були і позитиви в наших поїздках - наприклад ми кожного разу бавилися в ігри, коли кудись чимось треба попасти і виграти величезного зайця чи мішку чи ще якогось звіра - ну знаєте - наприклад дротиками в надувні кульки, чи баскетбольними м'ячами в кошик чи якимись ще штуками в тарілки... Одним словом я таке тільки в фільмах колись бачила, тому не втрималася щоб не спробувати. Це тільки в фільмах і показують, що там реально виграти такого велетенського звіра, а насправді все то дуже трікі і не просто (хоча часом в парку було видно людей котрі таки вигравали великі призи).

Але на 5-тий раз нам вдалося!!! Точніше мені вдалося (хвалюся =))! І я нарешті попала м'ячиком в якусь там спеціальну дірку за що мені дали от такого приза:

Не велетенського згідна, але ж виграла! =)))

Зате 6-та наша поїздка в парк була просто надзвичайною!!! По-перше тому, що це був хеловін і там не просто все кругом було прикрашене до свята, а й по парку бігали всякі чудіки з бензопилами, якимись лопатами і такі страшні, що капець просто! А ще червона вода, кругом скелети всякі розмовляючі, павутина, лахміття, павуки і монстрики - КРУТЬ!!!

По-друге, тому що я нарешті зрозуміла що таке американські гірки!!! Мої враження? Ну як вам сказати... Я вчепилася руками в поручні і немогла дочекатися коли ми доїдемо нарешті =) страшно якось воно перший раз - чесно скажу. Тобою теліпає в різні сторони, голова болить, кидає туди сюди і взагалі таке враження що зараз вилетиш. Поруч подруга, котра вже не перший раз катається, тільки і питала мене всю дорогу чи зі мною все добре і казала щось на кшталт: "ще трошки... ми вже майже приїхали... ще одне коло залишилося..." =). Короче, я була щаслива коли злізла з тих гірок і відчула тверду землю під ногами. Але на другий день захотілося спробувати ще!

Десь там на останньому сидінні я сиджу і поки ще тішуся в передчутті чогось нового і грандіозного =))