Sep 21, 2015

Год, Когда Мы Встретились. Сесилия Ахерн

Люблю цю письменницю. В неї дуже легкі романи, але при цьому оригінальні і цікаві, не собі якісь там любовні історії з банальним щасливим завершенням чи обов'язковою трагічною серединкою. Вона цікаво пише - запам'яталась одна з її книжок у формі листів між двома людьми. Наскільки пригадую окрім отаких листувань, то в одну, то в другу сторону, більше нічого в книзі і не було - ніяких пояснень від автора, описів природи чи думок, просто собі листування - незвично було таке читати. Але, власне, я не про ту книжку зараз ). 

І тим не менше, в кожному романі Ахерн все одно присутні почуття, просто вони не банальні і це не обов'язково любов. От в цій книзі, власне, про почуття кохання йдеться в самому кінці і воно далеко не претендує на основну сюжетну лінію, радше воно як приємне (трохи може навіть очікуване ) завершення хорошої історії. А книга сама про внутрішній світ головної героїні, про те як вона втратила роботу і не знає як себе реалізувати, бо робота була для неї всім її життям; про її відношення до світу, до себе, людей, сусідів, сім'ї, хворої сестри... про те як в неї (героїні) змінилось життя за цей рік без офісної роботи, котра завжди забирала весь її вільний час... як вона навчилась "зупинятись" і милуватись красою кругом себе... і про сад біля її дому...

Якщо хочете чогось легкого, приємного, трошки повчального і не банального, то можете і собі почитати - гарна історія для того щоб два-три вечори наповнити позитивом. А я дякую сестричці, котра мені цю книжечку і привезла, за гарного подарунка! Наступного разу, як приїжджатимеш, привозь ще :)

365 Коротких Історій Для Душі. Бруно Ферреро

Коли просила щоб мені привезли цю книгу, то я не до кінця знала про що в ній йтиметься, мені просто дуже заімпонувала назва :). А коли відкрила і після кількох сторінок зрозуміла, що всі історії Бруно мають виключно релігійну тематику, то була здивована і навіть трохи заінтригована. Цікаво для різноманіття щось такого плану почитати. І, власне, я щось собі так і подумала, що напевно варто розтягнути ту книжку, якщо не на 365 днів, то хоча б на кілька місяців і читати по кілька або взагалі по одній історії в день. Десь воно так в мене і виходило. Як результат я дуже задоволена книжкою, щоранку була натхненна її історіями, багато що собі запам'яталося і десь відклалося і тепер періодично пригадується ). Не все мені було зрозуміле... перечитувала двічі і все одно не могла зрозуміти чому воно якось так, а не інакше... Часом мені навіть здавалось, що деякі історії суперечать одна одній, - наприклад, в одній йшлося про те, що Бог любить і заохочує до людських сліз, а в іншій зустрічалась якась отака фраза: "Бог не створював сліз, то чому їх творимо ми?". Тим не менше, хороша настільни книга. Її можна по кілька разів читати - відкривати на будь-якій сторінці і перечитувати собі одну з її історій, які неодмінно примушують задуматись або просто піднімають настрій :)

Теплі Історії Від Надійки Гербіш

Навіть не знаю з чого почати... Історії від Надійки Гербіш і справді дуже теплі, легкі, приємні, добрі, кавові... можна ще багато таких позитивних слів підібрати, описуючи їх... тільки проблема в тому, що вони не мої... :( для мене вони надто якісь приторно солодкі... може проблема в тому що я не п'ю кави? але я люблю шоколад, а Історії до Шоколаду не вразили точно так само як і До Кави... мало того здались дуже схожими до попередніх і одноманітними. Загалом мені імпонує Надійка і її світогляд, люблю читати її блог, просто обожнюю всі історії Мишеняток і "Одного Разу На Різдво" (та і не тільки я, але і доця в захваті від тих дитячих книжок), а от Теплі Історії щось не пішли... Надто вони якісь приторні і вже аж надто добрі... Я, звісно, вірю в прекрасне, в доброту, любов і хороші справи, але... ну не знаю... мабуть то просто не моє. Хоч було кілька таких, які я читала зі сльозами на очах, але лише кілька... Одним словом, якщо любите каву і хочете багато-багато добрих, світлих і ласкавих історій, то ці книжки для вас ). О, я тут подумала, може треба було читати лише по одній в день? Якраз зранку, як не до кави, то хоча б до чаю ) а не залпом всю книжку? Може моєю помилкою було, власне, підхід до прочитання і я не вловила суті... ну не знаю, але якось отак ).

Емілі 1 Рік і 10 Місяців. Або Хто Такий "Анана" :)

Лише недавно писала постика про мою Емілі, котрій сповнився 1,8 і ось знов не можу втриматись, щоб не написати наступного :) За ці два місяці багато чого змінилось і помимо того, що Емілі подорослішала і навчилась купу всього новенького робити, вона ще й почала говорити :) Якось дуже воно все сталось спонтанно, я б навіть сказала за один день. Отак говорив собі малюк лише кілька слів (мама, тато, дай, ні ...) плюс ще кілька, які лише ми розуміли, бо вона називала тільки перший склад, а тут раптом в один день почала все за нами повторювати та ще й пробувати ті слова в речення складати :) А так як малюк щодня видає щось новеньке, то дуже не хочеться оте все, нею сказане, забувати. 


Прошу доцю розказати казочку про колобка (щось їй дуже припала до душі та казочка останнім часом), а вона мені каже "кобок-кобок зім... ніііі ха-ха... баба дідо" і тішиться, що казочку розказала :) А якщо я читаю, то вона гарно вставляє усі пропущені слова перед якими я паузу роблю (типу кого колобок зустрів і так далі).

З садкового:

Мама: ти сама їла зупку?
Емілі: дітки сяма-сяма ням-ням.... Емі ніііііі (вона і правда перші дні сама їсти не хотіла, все чекала, що її годуватимуть, але потім почала за іншими повторювати і тепер гамає самостійно :))

Мама: ти гамала в садку?
Емілі: дітки сі-сі (всі-всі) кушать суп ням-ням (дається в знаки перебування в російському садку, але було весело таке від малечі почути :))

Мама: тобі вихователька подобається?
Емілі: тьотя Йоза (Роза - так звати вихователя) хойоша (хороша) дуже-дуже гайна (гарна) :)

Нещодавно почала пісеньки співати і так влучно їй вдається мелодію відтворити, але так кумедно імітує ті англійські слова, які не знає і не розбирає :)

А ще почала озвучувати все що бачить або робить, а оскільки бачить і робить вона щось постійно, то в хаті тепер тишини не буває - Емілі весь час щось собі бурмоче. От кілька днів як почала ставити запитання - "коник білий, так?" :) і всі запитання з оцим "так" вкінці. Кольори їй взагалі якось дуже "пішли" :) запам'ятала їх мало не відразу і тепер кожне гуляння на вулиці супроводжується криками "бі-бі онтам бія-бія (біла-біла)" або "ооо, чойна (чорна) бі-бі.... ликааааа (велика)"

Взуваємось вдома перед гулянням, Емілі так уважно роздивляється свої нові кросівки, потім мої балетки і каже - "Емі чейвоні топіки... мама чойні.... тато піін (пінгвін)" :))) З тим пінгвіном, то окрема історія - в нас чомусь тато постійно пінгвін :))
Мама: Емілі киця чи зайка? 
Емілі: Мама кицька... Емі зайка
Мама: А тато?
Емілі: Тато піін :)))

Знає лише кілька дієслів (я колись читала, що це наступний етап розвитку мовлення і що діткам не так просто зрозуміти навіщо оті дієслова в реченні), вміє сказати "татко миється", "мама одяється (одягається)", "Емі сіти (їсти)" або "Емі патки (спатки)". А решту дієслів (видно розуміє, що вони таки мають бути присутні) заміняє на "хм-хм" і виходить дуже кумедно, напириклад - "тато хм-хм каку там" (тато пішов викидати сміття туди - і показує на двері). А часом, коли з цілого речення, яке намірилась сказати, знає лише одне слово, то виходить - "мама хм-хм хм-хм хм-хм" - от і поговорили :)

Командує - "Емі йоут (йогурт) отам" і йде до свого столика з ложкою, діловито так сідає, сама йогурт відкриває приговорюючи при цьому "сяма-сяма". Взагалі ото "сяма-сяма" я тепер чую по двадцять разів на день - зовсім не дає щоб я допомогла чи хоча б показала як правильно зробити. Зате навчилась сяма-сяма взуватись і має вже кілька улюблених пар взуття, котрі повністю вміє сама одягнути ще й застібнути. Сама з тим йогуртом навчилась справлятись - відкриє, а потім йде викидати кришечку в смітника і лише після цього сідає їсти теж сяма-сяма. Вчиться одягатись, але воно не дуже ще виходить і то купа нервів і я щось не знаю як то правильно з тими нервами давати раду, бо не дає ні показати ні пояснити ні одягнути кінець-кінців - кидається на підлогу, кричить, бо не виходить, а потім плаче і кричить "ніііі сяма-сяма" як тільки бачить, що я допомогти намагають... 

Ой, та я ж зовсім забула про того "анана" розказати :) Одним словом "анана" - це слоник :) Не знаю чому так, може їй якось воно співзвучно з elephant? Але то так кумедно як вона десь слона бачить і кричита "анана" :) Вивчила вже весь алфавіт і дуже любить, коли її питають які слова вона знає на різні букви. Часом і сама мені ні з того ні з сього починає розповідати

Емілі: а - ананас, б - бабця
Мама: які ще слова на б знаєш?
Емілі: булка (то в нас і булка і бублик і бульки :)) і продовжує - о - Оля, м - мама, т - тато, с -анана :)))

Вже навчилась говорити слоник і як десь бачить його, то завжди каже "сйоник", але як питаєш яке слово знаєш на букву "с", то відповідь завжди "анана" :)

Якось мене вразило те як вона запам'ятовує всілякі візуально побачені речі на які ніхто ніколи уваги не акцентував. Може то всі дітки так, але для мене це було сюрпризом. Наприклад, дістала я з шафи новенькі босоніжки, показую Емілі, а вона "Катя, Катя" і показує на босоніжки - так, справді точно такі у її подруги Каті. Те саме з гольфиком, який ми щойно дістали на осінь - точно такий має Катя і Емілі відразу собі це пригадала, хоч Катя його певно ще весною одягала. Наталя поїхала, я випрала її постіль і складаю гарненько, Емілі прибігає і "Таля, Таля" бере ту постіль і показує мені "Таля патки" :) пам'ятає, що Наталя на ній спала.

А ще почала дуже командувати. Гуляємо, а вона розказує куди хоче йти, а куди не хоче. Сідаємо їсти, а вона лізе до холодильника і каже, що їй дати, замість того що я приготувала. Взуваємось, а вона викидає ті топіки, які я дістала і каже "ні інші" і лізе до шафи :) Воно кумедно і прикольно, якщо ми нікуди не спішимо, але буває часом добряче дратує і так важко себе стримати щоб силоміць не натягнути на доцю саме ті топіки, які треба. Отакі вони малюки ).

Останні кілька днів їй дуже подобається щоб я писала слова, а вона їх "читала". Отож, приносить мені таку магнітну малювалку і я пишу "мама", доця читає "м.. а.. м.. а..", а тоді показує на ціле слово і каже "о, слоник" :))) Отак ми читаємо гарно!

Емілі: (малює, малює, тоді дає малювалку мені і каже) булки
Мама: намалювати тобі булку?
Емілі: ні, булки
Мама: намалювати бульки?
Емілі: ніііі, булки
Мама: а що ти хочеш щоб я намалювала?
Емілі: булки-булки.... ейбісі :)) (певно в садочку навчили, бо ми так букви вдома не називаємо)
Мама: букви будемо писати?
Емілі: таааак (дуже радісно, що до мами нарешті дійшло)

Має таку абеточку говорящу на стінку, то постійно сама собі її вмикає і вгадує букви, підспівує пісеньки і вже навіть іспити сама проходить :)


Отакі от вони малюки кумедні. А тим, хто спромігся дочитати цього постика аж до самісінького кінця, велике дякую! :) 

Sep 16, 2015

Тиждень 36-37 & Перший Раз у Садок!

Усім привіт :) Так-так, Емілі вже така доросла, що ходить до садка. Але про це трошки пізніше... Отож, Наталя з нами ще кілька днів, тому ми стараємось гарно її розважити - судіть самі :)


Розважання почалось з японського буфету - взагалі там все смачно, але Наталя обрала стратегію пробувати все те, що ніколи раніше не їла, і бажано щоб то все було сире (типу там молюски всякі і так далі...), от видно не все воно їй смакувало ).


Наступного дня було смачніше і трохи більше по-гамериканськи :) І ще трошки шопінгу - за попередні 3 тижні видно ще не все скупила ).


Ооо, а це мала бути розвага для доці, але Емілі не дуже могла зрозуміти що воно таке і чому так повільно їздить по одному і тому ж короткому маршруту, тому постійно хотіла злізти. Зате ми втрьох дуже натішились такому катанню на слоні :)



А ще я вперше заправляла свою машину :) так-так, не смійтесь ) їздити то їздила, а от до заправки руки ніколи не доходили - це завжди робив чоловік. Але якось рівень бензину був критично низький, а нам ще треба було багато справ залогодити, то я вирішила спробувати. Виявилось воно все просто і логічно і швидко - тому ще один життєвий челендж успішно подоланий :)


Трошки дитячого - така собі рубрика про Емілі :)


Діти, як завжди, не можуть щось поділити - в даному випадку візочка. Причому в кожної з них є такий візочок і своя ляля, але ж своє не цікаво, тому треба те, що у сусіда :)


Згадали про наше червоне ферарі - давненько на ньому не виходили гуляти.



Фарби - то наше фсьо! І хто б з дітей не приходив в гості - завжди сідають за малювання ).


Дякуємо бабці Валі за такого гарного плащика - ми нарешті до нього доросли і тепер будемо з задоволенням носити!


Приїжджала до нас у гості Іва, але Емілі якось дуже акуратно себе з нею поводила... може бачила, що ляля менша за неї, а може просто забула її. Тим не менше, за ручку собі потім гуляли :)

Якось бачили отакого індусіка зранку :) трохи насмішали та маленька дитяча парасолька, тому сфоткали


Кожного разу як їдемо в Ikea мій чоловік мусить посидіти на всіх кріслах, які там є ) щось собі вибирає-вибирає, але оприділитись ніяк не може.


Поки ми на шопінгу доця собі букви вивчає :)


Надибали ще одного новенького майданчика, на цей раз з оригінальними комашками, на які малюк швидко навчився сам залазити і кожного раз з захопленням кричала "сяма-сяма!!!"


Їздили на такі собі стрибалки. Востаннє там були давненько і тоді ще маленька Емілі не дуже розуміла що воно таке і навіщо, але не цього разу. Як вона там настрибалась! Годі було додому забрати, довелося обіцяти що вона поспить і ми знов туди поїдемо :) Класні там всілякі надувні замки і гірки - ми самі з Ромою добряче натішились.


Знайшли озеро в якому буває тепла вода влітку :) так-так, там реально не просто ноги помочити, а залізти і добряче поплавати (всі інші озера в тому числі і Мічіган зовсім не прогріваються влітку). А ще там травичка, а не пісок і проводити час на березі дуже комфортно. Трохи вода мутна, але то ж вам не океан ).


Їздили в рицарське містечко... Навіть не знаю що про нього ще розказати... мені не надто сподобалось... ніби ідея гарна - кругом всілякі будиночки рицарських часів і купа людей в костюмах, в тому числі і відвідувачі, бо тоді квитки безкоштовні :) і всяких розважалок - типу щось рити в піску, дивитись на рицарські турніри, хижих пташок, котрі команди виконують, кататись на поні... але чи то надто жарко було, чи то мені якось не дуже імпонувало що помимо вхідного квитка за все всередині треба платити... отакі турніри всілякі безкоштовні, але з лука постріляти, наприклад, - за гроші... а кожен тамтешній домик зроблений як магазин - в одному вироби зі скла, в іншому зі шкіри... і все в сувенірах і все можна купити... от пишу і розумію, що ніби воно все гарно звучить, мабуть, то таки жара на мене так вплинула. Наступного року поїдемо туди ще раз :)






Нарешті дійшла черга до садочка :) Планую про це окремого постика написати, тому зараз коротенько. Садочок в нас українсько-російсько-білоруський :) вирішили до американського поки не віддавати, бо мали на це свої причини. Ось як виглядає та кімнатка де Емілі собі тепер час проводить



Місця достатньо щоб 10-15 дітлахів собі бавились, іграшок більше ніж достатньо, є і маленька гірко-лазанка і столики за якими малюки малюють, ліплять і їдять. Є окрема кімнатка для одягу, взуття, підгузників (але про такі деталі вже в окремому постику). В мене ще не до кінця сформувалось враження про садок... є свої плюси, є мінуси... а може, то мені просто треба звикнути, що за Емілі тепер не лише я доглядаю... одним словом, як тільки я сама до кінця зрозумію що то воно таке той садок і як до нього ставитись, то відразу напишу окремого постика з усіма деталями :)

А ось перший доцін садковий арт. Прийшла додому, показую їй малюнок, питаю чи сама малювала, а вона каже мені - "сяма-сяма пачиком... зелений ніііі, чевоний таааак" :) Може зеленим вчителька малювала? Це залишиться для нас загадкою :)


Sep 8, 2015

Тиждень 35 & Fields Museum і Шкіряне Весілля

Останні два тижні були дуже насиченими, тому повернусь до старої доброї традиції розповідати про кожен по-черзі. Отож, почнемо з 35-го. Це останній тиждень, коли Наталя ще гостює у нас, а я можу спокійно досипати зранку, їсти все ще гарячу їжу і відвідувати rest room з закритими дверима! Файно мати няньку! :) Але тепер про найцікавіше. Цього тижня ми собі поїхали в Чикаго, без машини, як завжди, і навіть без Роми (це я вперше в Чикаго без чоловіка), та ще й поїздом. Було круто! Емілі поїздка в поїзді сподобалась, певно, більше за все, і їй було абсолютно все одно на ті розмальовки і іграшки, які я набрала з собою, щоб забавляти її в дорозі. Натомість доця собі цілу дорогу дивилась в величезне вікно, рахувала машини, називала знайомі кольори і просто любувалась краєвидами. Так пройшли наші перші 50 хвилин дороги до великого міста ). А далі було багато сонечка, озера, трошки шумних вулиць і музей!!! А пішли ми собі до Fields Museum, бо Наталя страх як мріяла кості динозавра побачити :). Я на таке всяке трохи вже надивилась в Нью Йорку, але і сама з задоволенням пішла до музею. Тільки ми зайшли всередину як Наталя відразу ж побачила ті омріяні кості та ще й у вигляді гігантського T-Rex-a :)


Тим часом Емілі запримітила прямо там,- в холі музею, слонів!!! І на тому її зацікавленість іншими експонатами музею закінчилась :) Вона готова була від тих слонів цілий день не відходити!!!


Вже і лежала біля них і розказувала, що в слонів великі попи, і як логічний висновок - "великі какашики" )))


А як тільки бачила, що ми намагаємось її кудись в сторону відвести (в сусідній зал музею наприклад), то виривалась з рук і з криком "анана" бігла до своїх слоників! Але про "анана" і що воно таке - в іншому постику ). Тим не менше, знайшлася ще одна місцинка, яка доцю зацікавила не менше, і з фразою "диви бичьок клясь!!!" ми зайшли подивитись на інших mammals ).


А далі, поки Наталя собі дивилась фільмика про вже згаданого вище T-Rex-a - так-так, саме про отого конкретного, котрий в холі стоїть, ми теж вирішили піти на 3D. І дивились ми історію Галапагоських островів! Це вперше ми з Емілі собі в кінотеатра сходили та не просто якогось там, а 3D! Емілі героїчно висиділа 20 хвилин фільму з 25-ти. Причому уважно, в окулярах, та ще й розповідала мені по-ходу де там рибки, якого вони кольору, на вулкан казала "вогонь", а в тих місцях де пташки танцювали якісь танці і цьомались - дуже тішилась :).


Одним словом, гарно ми погуляли по музею і зайняло воно в нас майже цілий день, тому під вечір ми лише встигли зустріти татка з роботи, котрий тепер в нас міських хлопець і працює в Чикаго :), а ще сходити на крутого чиказького щойно-збудованого майданчика і побігати за чайками біля гігантського фонтану!




А майданчик і правда дуже крутий! Напевне, найоригінальніший з тих, що я поки тут зустрічала - з усілякими підвісними мостами і трубами-гірками, лазанками, корабликами і всякими іншими крутими атракціонами.

А ще в нас з Ромчиком була наша третя річниця весілля :) Шкіряна! Гарно собі посвяткували, обмінялись шкіряними і скляними подаруночками (бо ще є теорія, що за більш сучасною традицією це Скляне весілля) і тепер я теж маю свою шкіряну Пандору :)


А батьки нам сказали, що за ті три роки ми ого скільки всього встигли :) і одружились і в гамерику поїхали і малючка собі народили та ще й по-подорожували нічогісінько так і Європою і штатами! Надіюсь наступні роки будуть не менш насиченими цікавими подіями і такими ж щасливими! А отаку смакоту ми собі наготували на вечерю :)


Смачного :)