Запіканка Мусака І Кілька Її Варіантів

Чесно вам скажу, що у Львові якось не захоплювалась запіканками - зовсім не тому, що вони мені не смакували, просто ніколи часу не було бавитись з "стравами високої кухні" (до яких я саме і відносила запіканки). Зате зараз в своєму арсеналі маю як мінімум 3 улюблені м'ясні і овочеві запіканки! І, як виявилось, запіканка - це немовірна економія часу (робиться не так і довго як я собі думала), запросто вистачає двом на 3 дні (і на 3-тій день вона досі смачна!), хоч звісно що це від розміру форми залежить. А ще мені в запіканках дуже подобається те, що можна змінити чи додати якийсь один інгридієнт і отримуєш новенький смак. Та і готується запіканка в духовці або мультиварці (я в духовці завжди роблю), що само по собі вже здорово, ароматно і дуже-дуже смачно! 

Одним словом, мова сьогодні піде про мусаку! В інтернеті є стільки різних рецептів мусаки, що просто очі розбігаються, можна мало не щодня новеньку готувати і отримувати цілком інший смак. Я вже пробувала кілька різних варіантів і розкажу вам про кожен з них. Але я не буду надто детально розписувати рецепти, бо і сама шукала це все в інтернеті, а зараз просто кожного разу експерементую і роблю, як то кажуть, "на око". Тому мої рецепти швидше розраховані на куховарів з досвідом або на тих, кому не ліньки ще поритись в неті, якщо раптом щось не зрозуміло :) Або якщо є питання, то пишіть коментарі :)

Овочева мусака

Насамперед варто сказати, що цю запіканку можна робити як м'ясною так і овочевою. І навіть я, як безповоротний любитель м'яса (без м'яса і дня прожити не можу :)), чесно скажу, що овочева мусака нічим не поступається м'ясній! Чесно-чесно! 

Отож, я роблю мусаку так:

1. В першу чергу займаємось баклажанами, бо їх треба порізати (я ріжу вздовж пластинками, не кругляшками і досить тоненько), посолити і покласти під прес щоб гірчинка вийшла. Мені йде як правило 1 великий баклажан, але в гамериці вони і правда як коні ). А взагалі кількість баклажанів залежить від того на скільки ви їх любите :)

2. Поки наші баклажани пускають сік, миємо і чистимо 5-6 більших картоплин і ріжемо не надто грубими кружельцятами (в мене цим комбайн займається з насадкою 2-3 міліметри). Можете побризкати картоплю соком лимона, тоді вона не буде чорніти. А можете цей крок на кінець залишити. Просто американська картопля не дуже то і чорніє, а якщо побризкати соком, то взагалі біленька залишається, тому я і не дуже переймаюсь в який готувати картоплю.

3. Підсмажуємо до золотистого кольору на маслі 1 дрібно порізану цибулину. Можна до неї моркву додати і помідори. Ще я пробувала додавати болгарський перець - також дуже смачно. Одним словом смажимо і додаємо ті овочі, які ви любите (може то вже буде не така оригінальна мусака, але смачно буде точно! :)). Зустрічала рецепт де додають кабачки, але я не пробувала ще (бо не можу тут їх знайти :)) от цукіні є, а такі щоб наші справжні кабачки, то щось якось не попадались мені)

4. Повертаємось до баклажанів, бо тепер їх треба підсмажити або запекти в духовці. Чесно кажучи, я пробувала отак відразу ще сирими дати їх в запіканку, але мені не дуже сподобалось. Якось вони мені важко різались і не протушились добре. Одним словом, ви дивіться звісно по часу, але якщо попередньо їх обсмажити, то мені здається смачніше! Тому забираємо баклажани з під пресу, можна змити сіль, якщо ви надто багато її дали і смажимо на олії до золотої скоринки.

5. Витягуємо з холодильника соус. Нижче в моїх спостереженнях я напишу про те, що я люблю мусаку з томатним соусом з базиліком. Такий соус можна і вдома самому зробити, але ми купуємо готовий.

6. А тепер шарами все викладаємо на форму для запікання і солимо перчимо кожен слой по смаку, якщо ви раніше ще не посолили/поперчили. Спочатку намазуємо форму соусом, потім в один шар викладаємо плястерка картоплі (в мене кожен ряд картоплі трошки заходить на попередній), далі баклажани (я кладу всі в рядок по одному плястерку), на баклажани підсмажені овочі, далі знову соус (не надто багато, але так щоб закрити всю поверхню овочів), і знову - картопля, баклажани, овочі, соус і завершуємо слоєм картоплі. Як не хочете, то можна картоплю знову і не давати, але мені тоді видається, що надто сильний смак баклажанів і чогось бракує. Зверху багато тертого сиру :) Можна сир і всерединку давати, якщо дуже його любите. Можете під сир ще соусу дати, якщо форма вміщає.

7. А тепер під фольгу і в духовку на годину. Темпертару ставлю, як правило, 180 градусів (головне щоб картопля приготувалась).

М'ясна мусака

М'ясна мусака відрізняється від овочевої лише тим, що до смажених овочів ми даємо попередньо обсмажений фарш (я люблю з свинним робити). Можете подивитись також собі рецепт соусу Болоньєз - традиційного для лазаньї. Але тоді я міняю місцями шари - картопля, м'ясний соус з овочами, баклажани і т.д. 

Мої спостереження і смаки

1. Оригінально мусака йде з соусом Бешамель (це класичний соус на лазанью), але мені тоді вона вже дуже лазанью нагадує по смаку, тому я більше люблю мусаку з томатним соусом з базиліком. Головне щоб він не був кислий, бо його в мусаку трохи йде і тоді вся страва вийде з кислуватим відтінком.

2. Я люблю робити мусаку в два слої (якщо форма для запікання дозволяє), тобто картопля+м'ясо+баклажани, а потім знову картопля+м'ясо+баклажани і тоді накриваємо слоєм картоплі, заливаємо соусом, посипаємо тертим сиром. Частенько знаходила рецепти де лише по одному слою інгридієнтів, але мені двохповерхова більше смакує :)

3. Останній раз спробувала додати пармезан - дуже смачно вийшло! Пармезан додає цікавий смак. Ним можна просто зверху запіканку посипати (тільки не переборщіть, його багато не треба).

4. Ще люблю запікати так щоб верхній слой з тертого сиру затвердів і став хрустким. Для цього на останні 20 хв. запікання можна зняти фольгу з форми.

СМАЧНОГО! :)

Тиждень 24-25 & Каное, Strawberry Y-pick І Знову Чикаго

От вже і я почала один пост за два тижні писати ) нічо, зате вам буде трошки менше читати ). Подій багато, часу для писанини мало, хоч і мама дуже нам допомагає і все замість мене робить (ще два тижні такої лафи =) а там знов доведеться звикати все самій встигати). Одним словом, нормального літа в Чикаго ще не було, зате було кілька теплих деньків, які ми не марнували даремно і багато плавали в басейнику

А потім десь у вівторок отак посеред тижня витягнули нас друзі на каное поплавати ). Так-так, отак собі без якихось приготувань, планувань і роздумувань. Класно так! Тільки ми з чоловіком ніяк не могли домовитись хто командує, куди пливемо і в яку сторону повертаємо, тому наступного разу домовились брати окремі лодки і змагатись на перегонки )).

Побачили гарне небо - вирішили сфоткати :)

Робили перестановку в доціному куточку - пів дня совали туди сюди меблі, коврик, піаніно (на фото один з варіантів перестановки), а потім в результаті все поставили як було, бо то виявилась найкраща композиція =)

Як завжди багато гуляли  розвідували нові гірки і майданчики, і навіть вдалось доціну посмушку ще раз зловити!

Купили торт - маленький, але наша бабця Іра довго мучилась як би то так його розрізати щоб гарно було, а потім як то його такого з'їсти, бо він дуже солодкий :)

Ходили в кіно - цього разу на Jurassic World - захотілось на динозавриків в 3D подивитись. Фільм гарний, не розчарував, хто таке полюбляє - рекомендую.

Завели бабцю Іру в наш Роял Буфет - ото радості було, особливо від солодкого, яке там можна безкінця їсти, і від фондю :)

Вибрали собі гарну суботу і поїхали в Чикаго дивитись на все на що не надивились минулого разу. Любувались висотою з Willis Tower 

А бабця Іра навіть на балкона скляного вийшла :) чесно кажучи, я думаю, що якби був час подумати - виходити туди чи ні, то мама б ні за що в світі такого не зробила, але так як ми швидко поставили її в чергу і за хвилину вже вивели на балкончик, то я думаю, що вона просто не зрозуміла що сталось :) і довелося вже разом з нами позувати і фоткатись на скляній підлозі на висоті 103-го поверху.

Гуляли біля гарнющого і одного з найбільших фонтанів світу, ну і звісно біля Великої Фасолі, а потім пішли собі в Ghirardelli на смачнюще морозиво і коктельчики.

Ой, а неділя, себто вчора, була взагалі дуже оригінальною. Поїхали ми на ферму полуницю збирати. Те що в Україні робить мало не кожен другий українець, ну бо так треба чи бо мама так сказала, тут американці роблять задля розваги та ще й гроші за це платять :). Виглядає воно так - приїжджаєш на ферму в сезон якогось продукту (у нас це були полуниці і солодкий горошок), вибираєш собі розмір відерка, в який будеш збирати, платиш за нього відповідні гроші (наші білі відерка на фото, об'ємом майже літр кожен, коштували $6 за штуку), шуруєш з тарою на поле і збираєш вкусняшку. Їсти при цьому можеш просто необмежену кількість тої полуниці - нам вже зле від неї потім було :) але не тому, що ми захламні і дорвались, а тому, що це найсмачніша полуниця, яку я коли-небудь їла в Америці. Самий головний її критерії - вона м'яка! Бо та, котра в магазині - як яблуко, її вилкою вдома помняти просто не реально... А ця і червона не тільки ззовні, але й всередині, солодка, м'якенька... їй все одно далеко до нашої української, але вже хоч щось віддалено схоже.  Одним словом атракція ще та - купа людей на полі, всі собі балакають, вчать дітей збирати полуницю, відразу нею і смакують, возяться туди сюди з тачками повними ящиків (і що вони потім з нею роблять? варення?). А чоловік мій сказав, що це найшвидший збір полуниці, який він коли-небудь бачив ))) та бо в нас на городах ту полуницю тре вишукувати і як правило під одним кущем тільки одна достигла, та і та маленька. А тут присів, листочки підняв і велику жменю назбирав - не полуниць, а коней якихось! Хоча ми потім зрозуміли, що чим менша тим смачніша і почали маленькі збирати. 

До речі, в неділю якраз був день тата і доця подарувала таткові книжечку I Love You, Daddy і футболочку, а святкували ми окрім як на полуниці, ще на озері - з стейками, рибалкою і купою друзів. А я вітаю усіх татів зі святом, гарного вам настрою і цікавих пригод з малюками :)

Тиждень 23 & Чикаго Та Змії

Ото насиченим видався тиждень! Навіть не знаю з чого починати... Певно почну з пельменів, які нам мама наліпила :)

Чоловіку фотку відправила, а він пише "а що то ви вирішили печеньок з вишеньками напекти?" :))) я кажу йому, що то пельмені, а він "а чого в них такі дірочки там посередині? я думав, то тістечка" )). Пельмені ми ще не пробували, заморозили щоб протестувати тісто на розварювання ).

Далі були наші стандартні будні: їздили в магазин за продуктами і нарешті купили доці велику пачку її улюбленого твердого тертого сиру - он як малюк тішився )

А ще ми їздили до взуттєвого вибирати собі щось гарненьке на літо і доця перша хто швиденько оприділилась з топіками ) тільки з розміром трохи не вгадала. До речі, в неї то зараз улюблене заняття взувати моє взуття і по хаті круги намотувати.

Завжди мріяла сходити до свого улюбленого книжкового, купити собі гарячого шоколаду (кави я не люблю) і посидіти спокійно за якоюсь книжечкою. Ну за книжечкою я не посиділа, але шоколаду спокійно нарешті випила, поки доця собі читала ).

Нашу львівську знайду собачку Джулю нарешті підстригли!!! Така гарнюня стала, майже породиста ))))

А ще ми бачили ракуна :) єнота по нашому - такий товстезний! поселився десь поряд з нашими апартаментами і гуляє собі тут. Доця дуже тішилась, а ми ще більше - прикольні вони такі і так кумедно ходять, як коти, коли спину вигинають.

Гуляли ми якось на дитячому майданчику і татко наш знайшов повітряного змія. Йому так і не вдалося підняти його високо-високо, але радості меж не було :) Правда, доця приколу не зрозуміла )).

Давно хотіли ми купиит собі таку парасольку, котра бочки має - ну такі що опускаються і роблять багато-багато тіньку - така парасолька ще на пів палатки схожа. І тут, о щастя, вона на амазоні по акції - 50% знижки. Не задумуючись беремо. Прийшла наша парасоля, а виявилось, що то ціла парасолище! Вона така величезна, що там тих бочків і не треба насправді, ледво розклали її вдома :) Ми тепер на пляжі будемо самі модні )).

На вихідних чоловік нарешті завіз мене і маму в Чикаго (я там два роки не була вже...). До речі, тепер так виходить, що моя мама частіше буває в Чикаго, ніж я ))) бо минулого року, як вона до нас в гості прилітала, то чоловік її також возив на екскурсію.

Погуляли ми собі трішки містом і зоопарком і музеєм... А в музеї круто було! Мені більше всього змії сподобались! Такі вони слизькі і гарненькі і миленькі :) Завжди таке любила! А діти як тими зміями бавились, та вони від них просто не відходили, тільки набирали собі то все на руки, на плечі...

Ще там були гарні черепашки і метелики і чучела всілякі! Одним словом якщо будете в Чикаго, то зайдіть собі при нагоді в Nature Museum. А потім ми їли фаст фуд - нарешті!!! :)) дивились на мавпочок, зебр і левчиків і просто гарно проводили час.

Плануємо ще як мінімум раз собі з'їздити, а то за день це місто обійти просто не реально та ще й з усілякими музеями, тауерами і т.д. Тому далі буде... :)

Тиждень 22 & Кіно, Друзі, Українське Село і Рицарські Бої.

Цей тиждень був певно самим насиченим за останні кілька місяців - багато нових подій, вражень, госетей і походеньок :)

По-перше ми з чоловіком нарешті сходити в кіно!!! Ааааа, два роки ми там не були... два довгих роки... пропустили стільки цікавого, що певно вже і не наздоженемо. Раніше могли мало не кожного тижня ходити на цікаві прем'єри. І тут мама нарешті приїхала і було на кого малюка залишити. То ми з тої радості додому десь опівночі прийшли :). З величезним задоволенням подивились Avengers-ів других і тепер плануємо наступні фільмики!

А ще ми цього тижня ганяли гусей (вони на нас добряче шипіли, але ми не здавались) і багато купались в басейні ).

Поки бабуся привчає малечу до самостійності, а саме засипати без мене, я сиджу на коридорі і працюю :) А то в нас дома мама, тобто я, - диструктивний елемент. Емілі з іншими і чемно поводиться і на руки не проситься і засипає гарно, зато як тільки поряд я, то з криком "мама-мама-мама" дитина робиться нечемною і вилазить всім на голову :) от і доводиться тікати з хати.

На вихідних до нас прилетіли гості з Баффало, яких ми давненько не бачили. Було весело! Двоє маленьких малюків в маленьких апартаментах ). Добре, що другий малюк ну дуже вже спокійна дитина і за 4 дні гостювання плакав лише раз і то по суті :)

Емілі цілими днями ходила, тикала пальчиком в Михайлика і казала "baby". А ще гризла Михасикові іграшки і показувала пальчиком що треба бути тихенько кожного разу коли він спав. А часом вони навіть вдвох собі засинали і гарно спанькали.

Я вже 2+ роки в шікаго і соромно признатись, але жодного разу не була в Українському селі. Якось довго нам до нього добиратись, а з "любов'ю" Емілі до їждження в машині так і взагалі перестали навіть в даун таун їздити. Одним словом витягнули мене друзі в українську околицю міста і трохи світ показали :). Ми зайшли до української крамнички сувенірів, в якій можна все на світі українське купити, навіть "100 Казок" від Абабигаламаги за 49 долярів (за кожну книжку). Я купила собі прапор, а то не мали вдома маленького, а ще гарненькі сріблясті тризуби на обидві наші машини. Потім ми зайшли до української церкви - так приємно і водночас дивно було кругом чути українську мову... Ще трошки пройшлися вуличками, на яких скрізь можна було побачити українські написи на магазинах, організаціях... Зайшли до укнраїнського магазинчика з домашньою випічкою і всіма можливими українськими продуктами... Гарно провели час! Тепер треба чоловіка туди витягнути, щоб він згадав трошки українського ).

А такої кількості всіляких українських мазючок, ліків, тюбиків, трав я певно в гамериці ще не бачила :)

А ще ми поїхали дивитись на рицарські бої на кониках, їсти руками м'ясо як в давні часи і насолоджуватись всякими смачнющими напоями з справжнісіньких кубків, які потім додому позабирали :) То все діство тривало дві години і Емілі першу годину просто очей відвести від арени не могла - так їй подобалось те, що там відбувалось і без перестанку тільки повторювала своє улюблене "ней-ней" (так коники тут кажуть), а ще "бам", коли хтось падав з коня. А відбувалась на арені справжня вистава з королем, принцесою, рицарями, неймовірними костюмами, і прегарними кониками різних кольорів. Під час самої історії і рицарських поєдинків усім глядачам без перестанку носили щось їсти - почалося все з зупки, в яку треба було макати хліб або просто пити з тарілки, потім величезний шмат м'яса, який довелось їсти руками, бо ніяких приборів не давали, далі печену картоплю і кукурудзу, а на десерт ще й смакошик яблучний принесли у вигляді слойки. Деякі люди поїли встали і пішли :) в мене склалось враження, що вони тільки поїсти туди і ходили (хоч за 40 доларів можна ого як в ресторані повечеряти!). Одним словом ми так наїлись та ще й додому потім поприносили те що не доїли (це ж гамерика, тут всюди роздають тобі коробочки, якщо ти раптом не доїв і хочеш додому забрати те що залишилось). А шоу Medieval Times і правда дуже видовищне! Я б і ще раз сходила, ніби кажуть, що в них на зиму інша програма, то може якраз собі ще раз виберемось.

Французьке виховання. Памела Дракермен.

Давненько залежалось "французьке виховання" у моєму списку непрочитаних книжечок... Чесно кажучи трохи навіть жалію, що не прочитала її ще до народження донечки. Хоч сказати, що книга мені сподобалась і я готова використовувати з неї багато порад - не скажу, але там можна знайти таки не мало цікавого і повчального. Власне про саму книгу - написана вона американкою (відомою журналісткою з Нью Йорка), котра переїхала в Париж, де і народились її малюки. От, власне, і книга про те що таке французьке виховання на практиці і його порівняння з американським. В книзі не мало гумору, тому читати легко і приємно. Та і взагалі стиль написання мені дуже заімпонував - все так доступно і цікаво написано, що важко відірватись. Хоча я дуже багато з чим не згідна. Звісно, автор володіє різними статистичними даними та і подруг американок в неї значно більше, ніж в мене, але все одно, якщо порівнювати з моїми спостереженнями, то дуже багато що не "сходиться", особливо у відношенні американських мам.

По-перше, автор стверджує, що всі французи не бояться дітей до садка віддавати змалечку, а от американки навпаки стороняться цього... З моїх спостережень це не зовсім так. Американці мають офіційного декрету 6 тижнів, і мало хто з них готовий залишити роботу і стати домогосподаркою з малечею на руках (не тому, що вони такі погані, а тому, що для того щоб вижити в штатах треба працювати). Пригадую як ми з чоловіком ходили на курси для вагітних і на питання чи ви збираєтесь з малечею вдома сидіти ствердно відповіла лише я (зрештою я була єдиною не американкою в групі :)) Так от, через 6 тижнів після народження майже усі працюючі мамусі виходять на роботу і не всі з них залишають дітей на нянь. Тут приймають малюків в садочки з 6-ти тижнів і з того що я чула і бачила, ті садочки зовсім не пустують. Та і такий садок буде значно дешевший няні.

По-друге, мені взагалі дивно як нація (це я про французів), котра ще донедавна віддавала дітей жінкам-годувальницям і платила за це гроші та і досі вважає, що годувати грудьми це не престижно (принаймні довше 3-х місяців) та і зовсім не корисно ні для мами ні для сім'ї вцілому, може претендувати на якесь "правильне" виховання дітей та ще й давати поради іншим. Власне, та інформація мене дуже обурила і я навіть в якийсь момент передумала далі читати. Але якщо не зважати на факт відношення французьких мамів до ГВ, то далі в книзі можна знайти цікаві ідеї і думки, просто треба добре "фільтрувати" і вибирати лише те, що справді підходить для сім'ї.

Загальне моє враження, що французьке виховання дуже суворе, аж занадто я б сказала. Французи вводять багато обмежень, з дитинства починають вчити дітей як поводитись в суспільстві і що дозволено робити, а що ні. З книжки складається враження, що усі французькі мамусі якісь такі "правильні" і ідеальні, та і діти в них просто янголи - і в ресторанах чемно їдять, і на дитячому майданчику слухняно поводяться і "чарівні" слова завжди кажуть... Не думаю, що воно насправді так, бо діти вони всюди діти і не можуть як роботи завжди слухати і виконувати те що їм кажуть. Тим не менше, після прочитання книги в мене склалось враження, що я якась неправильна мама, бо моя Емілі не їсть по годинах, а тим більше не їсть сама та ще й обід з 4-х страв і не чекає чемно за столом коли принесуть наступну тарілку, та ще й не з'їдає то все так гарно, що жодної крихти на підлозі. А ще вона не вміє у свої півтора складати за собою іграшки (хоч "всі" французьці діти то вже вміють), постійно від мене тікає на вулиці і на дитячому майданчику витворяє все що хоче, а не те що можна, бо я так сказала. Власне, схиляюсь таки до думки, що книга трохи ідеалізована, та і діти всі різні...

Дуже багато уваги в книзі приділяється, власне, тому як ставляться французькі і американські мами до розвитку дітей. Французи вважають, що в дитини має бути дитинство! Що ходити з малечку на плавання треба для того щоб отримувати задоволення від плюскання в воді, а не для того щоб навчитись плавати. Що читати і писати не обов'язково вміти з пеленок :), як і не обов'язково мамі ходити слідом за дитиною щоб постійно їй щось розповідати. Памела каже, що за її стостереженнями американські мами не відходять від дитини ні на крок ні на дит. майданчику, ні на прогулянці і без перестанку щось показують, вчать, пояснюють, або просто хвалять кожен крок дитини. Французи натомість вважають, що діти мають бавитись самі, а мами цей час можуть провести за чешечкою кави і приємно спілкуючись. І зовсім не обов'язково хвалити дитину за кожну вдало насипану гірку піску в відерко - навпаки, це псує дитину, бо потім вона лише похвали і чекає і перестає робити всякі речі просто для задоволення. Якщо вірити книзі, то французи взагалі рідко хвалять своїх дітей, а швидше звертають увагу на те, що можна було б зробити ще краще.

Загалом книга примусила мене трохи по-іншому глянути на виховання вцілому, навчила мене бути більш строгою з дитиною, але при цьому давати їй більше часу на самостійні забави, пояснила, що дитину змалечку треба вчити терпінню і не робити поблажок на те, що вона ще маленька і "як виросте - навчиться", дала зрозуміти, що дозволяти дитині абсолютно все (в рамках дозволеного звісно) це не завжди правильно, а обмежувати ті чи інші речі треба! і це зовсім не означає, що дитина не виросте творчою особистістю з різносторонніми інтересами.

Одним словом файна книжка, яку мамусям точно варто прочитати :).