Jul 31, 2015

Тиждень 29-30 & Наші Прогулянково-Креативні Будні

Щось вподобала я собі писати звітики раз на два тижні, але воно і зручно та і читати, мабуть, прикольніше, бо цікавих подій побільше назбирується. Хоч ці два тижні ми трохи "прохалявили" на вихідних і нікуди особливо не їздили, окрім як Мічіган Лейку та й усе мабуть. Решту часу гуляли біля дому недалечко, бо в нашого татка був такий собі робочий support phone на котрий в будь-яку секунду могли подзвонити і тоді треба бігти додому працювати :) Дзвонити на щастя не так і часто, але від дому далеко ми не відходили. Зате дуже потішила погода! В Чикаго настало справжнє літо і усі два тижні було сонячно, тепло, але не душно. Ми щодня плюскались в басейнику по кілька разів на день, а вечером собі багато гуляли всією сім'єю :)


Доця собі вподобала висіти на всіх можливих перекладинах до яких тільки дістає і показувати які в неї сильні ручки :)


Навчилась лазити по всіляких різних драбинкоподібних лазанках.


А це ми знайшли новий крутий дитячий майданчик - трохи далекувати їздити, але воно того вартує!



Доця нарешті відчула справжній кайф носіння окулярів у сонячну погоду :) вони, правда, трохи злітають ще, але частенько виручають!


Поміряли нову піжаму від бабці - трошки завелика та і взагалі мені мала в ній індусочку нагадує малу ))) але їй подобається, то ми носимо :)


Коли у великому басейні вода надто холодна, то доця собі біжить бавитись до маленького. Там, правда, вода взагалі якась льодяна, але їй прикольно :)


Набили синяка на пів лоба (не впевнена чи добре видно на фото, але він там є :)) - трохи плакали, трохи жалілись, а через 5 хвилин побігла знов стрибати на ліжку - але ж ті діти - і як їх чомусь навчити?! :)


В нас останнім часом з малюком багато всякого креативу - складаємо камінці, малюємо пальчиками і пензликами, вирізаємо і клеємо, а ще багато ліпимо :) Їй то все вже дуже цікаво (окрім вирізання, бо хоче сама, а в неї не виходить, а щоб я допомагала не хоче :)).



Є в нас така магнітна книжечка з тваринками, котрим треба очка, носики і ротики причепити, то донедавна доця мені приносила собачку з 5-ма очима :) а тут раптом отаку рибу зробила сама ))) я, звісно, трохи сумніваюсь, що то таки рибкіні елементи, але ж симпатично вийшло ))).


То не мама, а мачуха - дитину не годує вдома зовсім ))) Емілі як побачила в магазині булки, то прибігла мені принесла з криком "дай-дай", а коли зрозуміла, що я ті булки несу, щоб на місце покласти (вона ж не знала, що я просто збиралась смачніші взяти), то розридалась на цілий магазин ))). А потім щаслива втоптала цілу та ще й питним йогуртом закусила!


Ну і щоб не був цілий пост лише про малюка, розкажу трошки про себе :) Вам може здатись банальним чай з канапкою і тістечком - і що тут особливого? але, повірте, для мене то був якийсь і справді особливий обід :) по-перше, я страх як давно не пила чаю, хоч дуже його люблю та ще й з цукром та ще й з канапкою та ще й під якусь американську комедію ))) ото щастя було! По-друге, не треба було абсолютно нічогісінького робити по дому чи на кухні, а доця собі спокійненько спанькала годинки три :)


А ще мені зовсім вилетіло з голови, що в мене іменини )) і коли коханий прийшов зранку з квітами було неймовірно приємно і дуууууже неочікувано :) А потім, коли вже втік на роботу,  я ще знайшла на столі свої улюблені цукерки і конвертика "на манікюр" ))) Певно, я добре Ромі вуха прожужжала тим манікюром ))) хоч я не мала на увазі, що мені грошей на нього бракує, а, власне, часу, бо то треба щоб він раніше з роботи прийшов і з малюком посидів, але і грошики, то теж файно ))) біжу записуватись!

Jul 27, 2015

Емілі 1 Рік і 8 Місяців!

Моя маленька Емілі з кожним днем стає дорослою маленькою леді, яка все собі сама знає і вже дуже добре розуміє. В такому, ніби ще маленькому віці, вона точно знає на який дитячий майданчик хоче йти гуляти, а який їй вже набрид, що буде їсти на обід і де в холодильнику лежать її улюблені йогурти, якими іграшками їй цікаво бавитись саме в цю хвилину, а які краще навіть не показувати, бо буде крик. От скажіть мені, звідки ті діти так все знають? :)

Улюблене доціне слово "ні" :) 
Мама: Пити хочеш?
Емілі: Ні
Мама: Кашку дати?
Емілі: Ні
Мама: Йогурт будеш?
Емілі: (такий великий кивок головою) - ніяк не можу випросити в неї "так", як прошу сказати "так", отримую лише кивок :)

А як тільки наш татко виходить на балкон, Емілі біжить за ним і кричить "дин, дин!" (дим). Татко кілька разів на балконі бюргери чуть не спалив і дуже Емілі той дим запам'ятався і тепер кожного разу в татка його випрошує ).

Зате як тільки тато йде до ванної кімнати, то Емілі каже "душ... фем" (фен), бо чомусь татко ходуть туди лише душ приймати і фен вмикати. Зате, коли йде туди мама, то Емілі кричить на всю хату "пісь-пісь" :)))

Довгий час улюбленим доціним словосполученням було "а мами нема", причому вона його казала навіть тоді, коли я поряд сиділа. Тепер бабця від нас поїхала і мама є завжди, то Емілі трохи призабула, що буває таке, коли мами нема.

Гарно каже "мама", "тато", "Емі", а ще "Йома" (то в нас так татка звати), "Оля" (тільки показує при цьому на себе :)), і улюблених сусідів - "Катя", "Дімі", "Алєм" (Лена) :). Ото в нас кожного разу така розмова:

Мама: Емілі час спатки
Емілі: Катя? (з такою запитальною ноткою)
Мама: Катя вже спить
Емілі: Дімі?
Мама: Діма не спить, бо він на роботі
Емілі: Алєм?
Мама: Лена спить з Катьою
Емілі: Тато? (трошки подумала) Ні. Нема.
Мама: Татко теж на роботі, він не спить
Емілі: Мама?
Мама: Мама буде спатки з тобою разом. Вже очка закриває.
(тоді дитина нарешті влягається і дозволяє себе приспати) :)

І так все - кажу "йдемо гуляти" - перше питання від доці "Катя?". А потім бігає по майданчику і по двадцять разів питає "Катя, ти де? Катя, ти де?" :)

Я ще дуже люблю діалоги про бабцю, яку ми почали називати бабцьою лише кілька днів тому, а до цього була "тяптя" :)

Емілі: (бігає по всій хаті) Нема. Нема. Нема
Мама: Кого нема?
Емілі: Бабця
Мама: А де бабця?
Емілі: Там (показує на вікно в небо, бо знає, що бабця полетіла від нас на літачку)
Мама: Бабця полетіла на літачку?
Емілі: Па-па. Па-па
Мама: А що бабця пила зранку?
Емілі: Каву
Мама: А як казала бабця, коли ти була нечемна?
Емілі: Йди (типу - йди від мене) :)

Отак собі щось побудує, потім на хвильку задумається... а далі біжить і то все ламає-розкидає :)


Бабця, коли з внуцею гуляла десь поряд біля парковки машин, то бавилсь таку гру - шукали ту машинку, котра десь хоч трошки побита і котру треба пожаліти. І виглядало воно так - бабця питала "може ця?", а Емілі відповідала "ні", якщо машинка ціла або "ойойой", якщо таки побита. Тепер, коли ми з нею гуляємо, то доця не може пройти повз жодної машини спокійно і на кожну показує "Ця-цяяяяяяяя?" (ще й таким писклявим тоном) :), а потім сама відповідає "ніііііі". Але якщо раптом попадеться хоч трошки ржавіла або побита машина, то Емі від неї наступні 5 хвилин відходити не буде, так їй шкода :) і допомагає лише те, що я їй обіцяю, що прийде дядя і відремонтує машинку і вона вже не буде такою бідною.

Розбили мені разом з бабцею мою улюблену писанку, яку я малювала перед Великоднем мало не до ранку і тепер щодня доця розказує що Емілі зробила бубух писанці. Питаю - "що писанка зробила?", у відповідь чую "бубух", "а хто їй допоміг?", а доця каже "Емі" і тішиться :). От як можна було з 6-ти писанок розбити найгарнішу і найулюбленішу? Ех.... діти-діти...

Має улюбленого мультика про автобус Тайо і жовту машинку Шайна. В Нью-Йорку спокою не було, бо де б ми по вулиці не йшли доця кричала "Шайн. Шайн. Шайн" - ну і правда Шайн, бо він там усюди, адже немає такої вулиці де б за хвилину не проїхало з десяток жовтих ньюйорківських таксі. Та і сам мультик малюк гарно розповідає - де курочка зробила "как", а Шайн казав "ні-ні", а Тайо з нього "ха-ха-ха" :)

Знає, що як з'їж яблучко, то залишиться "кацян" (і так вона той качан гарно вимовляє, просто балдію), що "пта" (пташка) їсть "кама" (комашок), вміє рахувати до 5-ти, правда англійською, а нещодавно улюбленими цифрами стали "найн" (nine), "тен" (ten) і тепер коли рахує, то все в неї "найн, тен"; знає багато букв українського алфавіту, тільки на букву "у" каже "вайо" (як "y" з англійської) і навіть пробує з кубиків слова складати :). Дуже цікавий такий малюк! Так з нею весело зараз!

Нарешті ми дійшли до такого етапу, коли можна не купувати нових іграшок. Я не можу сказати, що і раніше дуже багато доці всякого купувала, але все одно хотілося щоб у неї були якісь такі дитячі пазлики і сортер, а ще принцесний замок, який нам на рочок подарували і це просто найкраща іграшка! Що в нас тільки ті принцески не витворяють - і до школи ходять букви вчать і на фізкультурі займаться і з качельок падають, ручки б'ють, а ми їх потім лікуємо і на кареті катаються і банкети з танцями вдома влаштовують.... Так ось, але я не про це :) Власне, прийшов час, коли доця просто обожнює малювати, розвальовувати, клеїти аплікації, бавитись наклейками, котрі можна переклеювати по двадцять разів, ліпити з пластиліну, малювати пальчиками або пензликами.... Так що іграшок ми давненько вже не купували, а от таким всяким для арту - запаслись на довго :) Найбільше малюку подобається все ж таки малювати - олівчиками, крейдою, фарбами, пальчиками - на листочку, розмальовці, асфальті, принцесці :) Малює і розказує мені - "кап-кап" (малює капельки дощику), "бу-бу" (малює кругленькі бульки, а потім їх зафарбовує всередині), "лю" (це Емілі так салют називає і малює такі довгі палочки ніби як салют вистрілює), а вже як щось складніше хоче, то мені дає олівця і каже, що намалювати :).


Отак розказувала б і розказувала б про всі великі досягнення маленького малюка. Певно треба трошки частіше статейки про доцю писати :)


Усім гарного настрою і веселих пригод з вашими дітками!

Jul 14, 2015

Тиждень 27-28 & Бабця Поїхала...

Насправді, ці два тижні були надзвичайно насичені подіями і ми виробляли купу всього цікавого, але все ще не можемо адаптуватись до нового старого способу життя, коли бабця від нас поїхала... Так ми за два місяці звикли вже, особливо я, до того що маю вільний час, майже не готую їсти, можу почитати книжку чи подивитись фільмика чи просто повалятись, а малюк при цьому нагодований, вигуляний і набавлений :) але ж то і добре! Ми дуже-дуже дякуємо бабці за ті недоспані ночі з Емілі на ручках і за цілу морозилку пельменів і вареників, запаси яких ми вже потрошку починаємо знищувати :) і за ті довгоочікувані походи в кіно, і за всі книжечки, розвивалочки і подаруночки для нас і доці... і за те що наші принцески тепер ходять до школи і вчать букви, а ще лежать з перебинтованими ручками і до них приходить лікар :) (ну правда, раніше ті принцески тільки спали, їли і катались на кареті - в мене більше фантазії не вистачало )))). І за оці такі милі словечка, яких Емілі набралась - "а во!" (коли побачить те що шукала), "ойойой" (коли щось не виходить або дуже важко йде), "а мами нема" (раніше ж ніколи не було потреби такого говорити, бо мама завжди була :)), "нуууу" (коли чогось чекає, а його нема і нема і ще так смішно ручками махає при цьому) і ще всяких різних цікавих :). Емілі тепер знає добру третину алфавіту! я звісно не впевнена, що воно їй дуже треба в півтора роки, але їй пообається, то і добре ) а ще вміє рахувати до 5-ти, правда англійською, і знає як ті цифри виглядають. Одним словом, тут і статті не вистачить щоб перераховувати всі заслуги бабці :) Тому ми дуже-дуже дякуємо за такий насичений візит і обов'язково приїжджай до нас ще!!!

А тепер про буденне. Тиждень тому, хто не знає, гамерика святкувала черговий свій день незалежності. Ми його провели зовсім я завжди - проспали зранку парад, під вечір організували барбекю (цього року це були гамбургери), а вечером о 9 годині сходили на місцеву гірку з якої добре видно салюти у всіх сусідніх селах. Цього року Емілі тих салютів не боялась, їй навіть дуже сподобалось, бо прийшла додому і сіла малювати "лю" (так вона собі салют назвала :)). А ще в нашому селі проходив 5-тиденний фестиваль з концертами, конкурсами, атракціонами для дітей і дорослих, на якому ми також трошки тусувались. 



Доця вже навчилась гарненько спатки не лише цілу ніч, але і в своєму ліжечку, хоча часом буває так, що їй певно ну дуже вже хочеться повалятись на справжньому великому kings bad і вона приповзає на мою половинку, а потім починає мене ногами виштовхувати :) так от однієї такої ночі мені просто не залишалось нічого іншого як заповсти до її ліжечка :)


Ще ми ходили на день народження Браяна, гарно бавились, трошки малювали, гуляли, і їли смачнющий гарнющий торт з трансформерами!



А наступного дня поїхали випробовувати нашу нову пляжну парасолю, знайшли класний пляж де О Диво! можна одночасно купатись і щось смажити і ніхто не дивиться і не контролює того процесу. Бабці нашій дуже сподобалось і вона навіть купалась, хоч температура води, певно, не перевищувала 12-13 градусів :)





А далі ми проводжали нашу бабцю, пакували речі і подарунки... І дуже сумували в аеропорту (хоч може на фото і не дуже видно що ми по-справжньому сумуємо :))


А далі знов наші будні вже без бабці (я потрошки звикаю, що знов треба все встигати самій, але то лише питання часу і скоро все встане на свої місця і знов буде звично...)


Емілі полюбились мої окулярки і вона постійно тепер просить їх приміряти :)


А якось у суботу до нас привели Златку бавитись і ми гарно провели час, тому, Іра, приводьте її ще :) Я не можу сказати, що Емілі вже дуже вміє бавитись з дітками, але все одно вона звертала увагу на те що Злата робить, намагалась повторювати, на вулиці постійно хотіла її обійняти і взяти за ручку - дуже цікаво було спостерігати!


А потім нас запросили в гості і щоб не йти з пустими руками я наробила багато-багато фруктового салату з вершками! Така нямка вийшла - усім рекомендую! Тільки вершки купуйте такі щоб самим збивати - так смачніше :)


Jul 3, 2015

Тиждень 26 & New York, New York!

Переглянула фото з понеділка по п'ятницю нашого 26-го тижня і зрозуміла, що в мене їх лише 3 штуки - от як сумлінно я виконую обіцянку робити фото щодня... та ще й дві з трьох зроблені в один день... Але не сумуйте завчасно, бо мені все одно буде що вам розповісти, адже на вихідних ми собі полетіли до Нью Йорка! :) Але про це трошки пізніше, бо спочатку вже згадані вище три фото ).

Отож, я вже давненько планую написати постика в якому позбирати колекцію усіляких дивних потрібних і не дуже потрібних дрібничок, які можна знайти і купити в штатах - до прикладу, маленьку сковорідку для того щоб посмажити одне яйце, або пластикову коробочку у формі того ж посмаженого яйця, щоб понести його з собою на роботу (так ніби йому (яйцю) бідолашному буде не комфортно, якщо коробочка раптом буде йому завелика :)). Кожного разу як маю час трохи довше прогулятись по магазину, а не лише побігати по знайомих рядах і купити продукти/речі зі списку, знаходжу щось новеньке і цікаве для колекції. От на тижні побачила такі причандальки


І якщо пристрій для чищення ананасу (на фото справа) мені хоча б видається корисним (ті хто коли-небудь чистили ананас мене зрозуміють), хоч і не факт, що він буде функціональним, то такий собі чохол для банана на фото зліва, як на мене, зайва трата спочатку грошей, а потім і місця в сумці. Але про мої роздуми на тему потрібності і корисності всіляких отаких дрібничок, якось іншим разом.

Ще одним фото цього тижня виявилась моя замерзла доця :) щось перекупалась вона в басейнику і потім довго з рушничка вилазити не хотіла - так їй було тепло і комфортно.


А тепер, нарешті, про вікенд, Нью Йорк і купу вражень! А взагалі суботній ранок перед відльотом виявився дуже оригінальним - відкриваю я морозилку, щоб заморозити деякі продукти, котрі ми не встигли доїсти, і бачу отаке чудо


А виявляється, що то мій коханий чоловік разом з сусідом напередодні вечером вирішили швидко-швидко пивко охолодити і забули за нього :) До ранку пиво в морозилці недостояло ). Але ж я і відмивала ту морозилку по приїзді )). 

А потім був літак, вид на Манхеттен і Леді Свободу з висоти пташиного польоту, багато станцій метро і... ми на Time Square! Вже вдруге Нью Йорк зустрічає нас дощем і прохолодою. Вже вдруге ми прилітаємо в аеропорт Newark-а замість JF Kennedy, думаючи, що від нього простіше добиратись. Вже вдруге ми плануємо все на світі в тому Нью Йорку побачити за три дні і не встигаємо. Вже вдруге я розумію як не люблю цього міста і ні за що не хотіла б в ньому жити (навіть в апартаментах з видом на Central Park за 80 мільйонів :)). Так-так, ми з чоловіком вже вдруге в Нью Йорку і більше туди не хочемо :) Вирішили, що наступного разу, якщо взагалі туди поїдемо, то не раніше ніж за 15 років! Тільки ви не подумайте, що там не варто побувати - зовсім ні. Навіть дуже варто, хоча б раз у житті. Кожен з нас знає про Нью Йорк навіть більше, ніж думає, що знає. В першу чергу, мабуть, з фільмів - певно 90% усіх американських фільмів (особливо якихось ефектних або романтичних) зняті на Манхеттені (ну і ще в Чикаго :)), а ще з передач, статей, книжок, розповідей... Ну скажіть мені, хто не знає Леді Свободу? Вона, до речі, вважається найвпізнаванішою атракцією світу! Чи про Empire State Building, яка довгий час була найвищою будівлею в світі. Або про катастрофу 911 і меморіал, який побудували на місці братів близнюків? Це варто побачити хоча б раз у житті! Додамо до цього списку ще кілька атракцій, які не можна пропустити - Central Park (моє найулюбленіше місце в Нью Йорку), Бруклінський Міст, Top of the Rock, Музей Національної Історії, Brodway і 5th Ave, Time Square...

А далі що? Який Нью Йорк насправді? А насправді це місто просто кишить людьми... їхня кількість не залежить від дня тижня, пори року, дня чи ночі... ця безкінечна кількість людей ходить туди сюди по вулицях, метро, атракціях, магазинах... їх так багато, що бракує простору. Це відчуття ще більше посилюється, коли піднімаєш голову догори і дивишся на безкінечно довгі сірі будівлі побудовані ще в 30-х роках з маленькими вікнами і однотипною архітектурою. А машин і таксі в Нью Йорку, здається, ще більше ніж людей. Ну хто в такому місті їздить на власному авто? Це не реально! Ось на фото нижче буденний стан доріг на Манхеттені


Засмічений, сірий, шумний, загазований і дуже людний - таким мені вже вдруге видався Нью Йорк (в даному випадку Нью Йорком я називаю саме Манхеттен). Але в ньому таки є свій шарм і весь той "шарм" показують у гарних романтичних кінострічках, які ми дивились ще з дитинства... так-так, для фільмів обирають наймальовничіші види на хмарочоси з доріжок Централ Парку, або красиве освідчення в коханні на Емпаір з видом на Нижній Манхеттен... До речі, саме так мені чоловік і освідчувався 3 роки тому :) тільки його освідчення було просто мега романтичним! на дворі ніч, окрім нас на 102 поверсі цієї знаменитої будівлі ще два китайця і повна zero visibility )))) це було так романтично і гарно, що забути просто неможливо! Тому для мене це місто все одно залишається особливим, пам'ятним і дорогим серцю, незважаючи на всі його незручності. Я люблю спогади про наші прогулянки вуличками Нью Йорка, мені надзвичайно сподобалась вилазка на Liberty Island, хоч і на саму Леді Свободу ми не піднімались (квитки на корону взагалі треба купувати хоча б за пів року до поїздки :)), на 5th Ave офіційно мій улюблений Apple Store, а Memorial 911 просто вражаюче місце, хоч ми не потрапили до музею та і взагалі мало часу там провели, бо вулиці заливало дощем, а на плечику в татка спав втомлений малюк в дощовику )... До речі, після вилазки з малюком в Нью Йорк, мені навіть Вегас видався містом для дитини ))). Тому як маєте маленьких діток, то не плануйте подорожі до Нью Йорка, а зачекайте, поки ті дітки виростуть і самі оцінять красу його визначних місць. Бо все що могла оцінити Емілі це шумні брудні вагони метро (добре, що хоч крис цього разу ми не бачили) і море крикливих людей на вулицях. Хоча були і маленькі радості тільки для неї :) Наприклад, як мама нарешті випустила її побігати під дощем по калюжах на Time Square та ще й в босоніжках - ото було щастя! або коли по вулиці вже в соте проїжджало жовте таксі (ви ж знаєте, що це фішка Нью Йорка), доця показувала на нього пальцем і голосно кричала "Шяйн-шяйн" (то ми маємо зараз такого улюбленого мультика про автобус Тайо і жовту машинку Шайн)! або коли побачила макет справжнього синього кита у повний зріст в Музеї Національної Історії - ну зовсім як з її книжечки! Так що і малючок знайшов собі позитивні моменти в нашій подорожі :)

Та й таке... дякую усім хто мав сили дочитати роздуми на тему Нью Йорка до кінця :) А зараз трішки фото



Люблю Манхеттен на відстані або з висоти :)



А це один з басейнів Меморіалу 911. Вживу виглядає грандіозно!



Мокрий Тайм Сквер


Доця їздила в метро як доросла :)




Мама не могла зрозуміти що воно таке на тому Тайм Сквер робиться, що стільки народу :)


 А це ми зовсім замучили бідну дитину, що вона просто виключалась в мене на ручках в метро


Певно Емілі вже дуже надоїла гречка з термоса привезена ще з Чикаго, тому вона як побачила макарони в ресторані відразу напала на них :)

І на завершення трошки ВІДЕО вражень від нашої поїздки :)