Девід. Місяць 8-мий. Тосі-Тосі

Якісь в мене зовсім непослідовні постики про Девіда - то пишу щомісяця, то якісь важливі дати, як пів рочку, наприклад, пропускаю. Ну але вже є як є - неспиться о 5-тій ранку, то є трохи часу на писанину :).

Якщо якимсь таким лозунгом 7-го місяця було "Девід спить", то зараз це буде фраза "Девід ість" :). Ви собі вже намалювали картину як моя дитина з'їдає порції по 200г і як я успішно замінила всі ГВ на дорослу їжу? Тоді я спершу розшифрую, що означає "Девід їсть". Отож, "Девід їсть" означає відкриває рот, не відвертається, куштує те що йому туди поклали, не випльовує, ковтає і відкриває рот знову, і так 5, ну часом 10 його маленьких ложечок, поки не починає відвертатись, закриватись і випльовувати :). Але все одно малюк ЇСТЬ! Йому багато що смакує, а головне йому все цікаво - цікаво що на столі, цікаво те що ми їмо чи п'ємо, він все хоче спробувати і до всього тягнеться. А тепер я вам трохи розкажу що ж Девід їсть. І якщо ви подумали про якісь блендерні пюрешки, то це геть не те. Девід їсть борщ :) і картоплю з м'ясом (до речі дуже любить), а ще любить творог (сам чи з йогуртом чи особливо з бананом), фрукти погризе, гречку чи просто м'яско якесь, вареники :) Так що в нас на всі 100% педагогічний прикорм і малюк перепробував вже мабуть все окрім грибів, навіть рибу їв. Просто за останній місяць ми і самі грибів не їли, а так певно і їх спробував би. Коли йому більше їсти нехочеться, то Девід робить отак

Трохи про іграшки. Хоч що тут розказувати - Девід ними не бавиться. Майже взагалі. Зрідка може щось пожувати ). Може трохи поповзати між ними, якщо їх багато кругом, а до будь-якої опори далеко. Але як тільки він ту опору знаходить, тут же встає і нічо йому більше не треба. Пробує ходити тримаючись за щось, просто обожнює і дуже тішиться якщо ходити з ним за ручки, героїчно відпускає часом руки і пробує балансувати, невтримується і гепається на попу ). Страшне як любить посудомийку - ще з кімнати чує як я її відкриваю, приповзає і намагається в неї залізти. Не менше любить сходи! Як тільки вони йому попадають в поле зору, він тут як тут і вже на них лізе. Вміє залізти на всі наші домашні 16 сходинок, а в мене кльова фізкультура по двадцять разів на день ). Але тут вже Емілі допомагає - вона дуже за братика хвилюється як він кудись "не туди" лізе і навчилась його знімати з першої сходинки або притримувати щоб не звалився - так що маю маленьку помічничку! Останнім часом в нього така забава - взяти будь-що в руки і кудись з тим вилізти, а тоді стоячи бавитись і гризти. Тільки частенько це щось важке - книжка наприклад, яка в нього постійно падає і він знову і знову присідає, піднімає, встає і дуже кумедно свариться, як вона знов падає - "абу-абу" "ава-ва" :)))) це певно для малюків трагедія вселенського масштабу!

Знаєте, в кожному місяці є щось таке непросте з тими малюками - цього місяця це засинання. Так йому то важко йде що капець. В машині засне, якщо це не після 7ї вечора (бо тоді просто кричатиме всю дорогу), в рюкзаку засне, якщо дууууже хоче спати, а вдома - це просто суцільні заколисування на м'ячику - я вже ноги собі накачала, мовчу про руки :) і часом то може і пів години тривати і довше. Але загалом не жаліюсь, бо малий лягає о 9-тій і до 7-ї спить (з перекусами, звісно, але я сплю, тому мені ок).

А вечорами дитина тільки мамина - навіть в татка плаче на руках, хоче до мене :) А вдень вже теж особливо крім мами і тата ні до кого на руки не йде - плаче, а як мене бачить, то ручки до мене тягне. Останній раз в педіатра теж плакав як тільки я його з рук відпускала, навіть ходити не хотів - лиш стояв на столику і обіймав мене - так мило було :). До речі, про візит до лікаря - Девід вже важить 8.600кг і має зріст 70см (для статистики). А зубки в нього лізуть парами, тому за цей місяць ще плюс два верхніх додалось (одночасно в один і той же день) і тепер їх в сумі 6-ть!

І малий тосяє :) Спершу думала, що то він собі сам отак просто тосі-тосі робить, але якщо йому кажеш "тосі-тосі", то відразу намагається потосяти тими рученятами ) виходить кумедно кулачками чи пальчиками, але ж тосяє ))).

Щодо себе, то я щодня тішусь малими, звісно, але зараз якийсь такий період, що я легше їх від себе відпускаю. Колись, пригадую, бігла за Емілі в садок, а зараз зайві пів години ще почекаю перед тим як забирати ). І справа не лише в тім, що їй в садку стало більше подобатись чи в тім що маю багато справ вдома, просто хочеться хоч трошки якогось особистого простору і часу на себе. Все частіше подумую про те щоб Девіда віддати в садок (просто шкода що то сезон грипу починається - не хочу щоб хворів) або з нянею залишити. І дуже вже мені хочеться на роботу... Щодня все більше і більше - не знаю чи до весни дотерплю :). 

Проект "12 Місяців". Весна. Мама. Будинок. ГрінКарта :)

Мій проект "12 Місяців" плавно перейшов в "Пори Року" :) Вже літо пройшло, то де там я про березень писати. Але весна видалась дуже цікавою і багатою на події, тому слухайте.

Спершу трохи дітисьок. Початок весни був ще холодний, але ж нам поштою прийшли нові гумачки, то хіба ж то цікаво йти гуляти в зимовому взутті?!

Я тепер деякі речі купую для Емілі в таких кольорах, щоб потім і для Девіда прийнятними були :). Ще було багато подружок і гулянь, катань, з'їжджань:

Отак завжди з Емілі стається після тутешніх гірок :) Останні дві фото вже квітнево-травневі, загалом, напевне вперше, весна видалась доволі гарною

А оце офіційно мої улюблені фотки доці - не можу вибрати, тому тримайте обидві :)

Це вона мою шапку напялила :) гарно їй, правда?!

Ще ми багато читали і бавились кльові настільні ігри (я вже вам якось про них розказувала)

оце дітки печенька розмальовують на Девідових хрестинах.

А ось ще трохи всяких позувань, емоцій і гарного настрою! Я просто вибираю найулюбленіші фото нашої Весни 2016 :)

З сумного хіба лише те, що закрили наш улюблений книжковий магазин :( прийшли ми якось туди погуляти-побавитись-почитати, а там майже усі полички вже порожні... а ми так гарно там читали і виступали на сцені - пісеньки співали, і залізницею Томасом бавились... ех... ще одни такий вже тепер далеко, хоч по гамериканських мірках їхати машиною 20хв, то норм, але ми так ще і не їздили...

Ще були хрестини нашого хлопчика, але про це дуже-дуже хочу розказати окремо і показати вам багато гарних фото! Тому наразі тримайте лише отаке фото з хресними :)

А далі ми купили будинок :) Такий затишний і компактний і такий наш-наш :) Коли ми вперше їхали на нього дивитись, то навіть фоток ще не було на сторінці продажу. Просто ми дуже хотіли саме в тому районі, саме оті будинки (бо це таунхауз, котеджного типу, знаєте? такі що поряд один біля одного стоять - тобто одна стіна будинку в нас спільна в сусідами). А коли я побачила його номер, то точно знала що буде нашим :)

В нас весілля було 25-го серпня, а якраз по тутешнім стандартам спочатку місяць потім день (825) :) Отож, тепер ми маємо 3 поверхи, 3 спальні (з Девідової татко собі кабінет зробив наразі), кухню, вітальню, сходи, ще одну кімнату на рівні гаража, яка наразі виглядає як дитяча, бо там мільйон дитячого стафу, який нам понавіддавали, і патіо. Одним словом маємо куууупу місця! Хоч будиночок маленький і дитячі маленькі, але і діти в нас маленькі :) тому наразі нам ок. Процес покупки будинку був таки цікавим і довготривалим, якось вам про це окремо разкажу. Трошки самостійних ремонтів, прибирань і от через тиждень після купівлі ми вже переїхали! Досі дуже тішимось - от чесно, я щодня тішуся - сходками, кухнею, тим що все зручно і гарно так, великим патіо-балкончиком і нашими кріслами на ньому, які нам бабця Іра подарувала :) особливо люблю Емілі кімнатку - якась вона мені така дитяча-дитяча, незважаючи на те що маленька, але з великим вікном, купою світла, крутим дорослим ліжком... Люблю наш будиночок, люблю місцинку де він знаходиться, тішуся можливістю ходити пішки в басейн і на тенісні корти, а ще на 5 різних дитячих майданчиків і в бібліотеку. Так що тепер ми центрові рєбята в нашому селі :))). При нагоді обов'язково вам розкажу про покупку, зважаючи ще й на те, що нічого ми не планували купувати :) але тепер ви знаєте звідки в нас сходи з'явились, окрема кімнатка для Емілі і гарний фон на наших домашніх фотках :)

А далі була бабця Іра :) 

В деталях читайте ТУТ. 

Ще була ГрінКарта - але про це ви вже знаєте. Крута весна видалась, хіба ні? ;)

Мама в Гостях у 2016-му :)

Нарешті... нарешті я добралась до розповіді про те як в нас гостювала бабця Іра, було це ще на початку літа...

Я: Емілі, будеш їсти гречку?

Е: Ні, дякую!

Я: А макарончики?

Е: Так, звичайно!

І отак доня почала розмовляти вже через 3 дні після приїзду моєї мами :). Ще в її арсеналі швидко з'явилось "прошу дати" - ми так не говоримо, та і не пригадую щоб мама так говорила, але доцю навчила :). Стала Емілі така вся вихована у культурна що капець. Нє, ну ви не думайте, що ми самі її того всього не вчили, "дякую" і "будь ласка" в її лексиконі є вже давно, але от серйозно - якось покультурнішала доця :)

Ви лиш послухайте якого Емілі віршика навчилась розповідати, і це вам не абищо, а Шевченко :) Зоре Моя Вечірняя. Ще навчилась Лесі Українки - На Зеленому Горбочку (лиш не впевнена чи маю запис).

Все згадую собі як бабця Іра жалілась, що якісь довгі імена ми для дітей вибрали :) і скоротила їх до Ем і Де :) Отак малих і називала цілий місяць - коротко і ясно. Коли капризували обоє, то казала: "Ану Ем Де заспокоїлись" :)

А скільки нам мама всього пекла-варила-смажила-ліпила, я вам просто передати не можу! Втіхаря коли ми залишали її відпочити від нашої сімейки, ліпила нам вареники (вже якраз доїли всі що заморожені мали) і прибирала будинок. Ми за місяць маминого перебування заплатили за газ вдвічі більше, ніж зазвичай :)))) це я до того щоб ви собі уявили скільки ми всього смачного гамали (бо я ж теж вдома готую щодня)! А доця як тішилась тим всім печенькам домашнім, налисничкам, вареничкам.... нямки :) Люблю коли мама в нас гостює!

Рома казав що виглядає страшно, а потім по 2 куски за раз наминав :) Смачний тортик - взяла собі на замітку і тепер час від часу готую.

Не можу похвалитись що ми маму десь тут гарно возили-розважали :( вийшло так що мама не в гості прилетіла, а на "роботу"... І по дому допомагала і з дітиськами за няньку була та ще й їсти нам готувала... Якось не надто в нас виходило з малим Девідом вибиратись кудись, а з покупкою будинку так і взагалі більшість часу вдома зависали, вже навіть не признаюсь про мою обіцянку маму в Флориду звозити на океан :(. Але без мами ми б ніяк не справились з тим всім! Тому дуже-дуже дякуємо за такий продуктивний візит :)

Зате ми трохи вибрались в Чикаго і побували там де раніше навіть ми не їздили (особливо сподобався Navy Pier) і колесо огляду.

Наїлись ми трохи всякої хімки, яку Емілі і бабця Іра називали вкусняшкою :)

А взагалі мама чомусь завжди до нас худати прилітає :))) і ніколи нічо смачного їсти не хоче :-Р

Гуляли в центрі нашого маленького містечка і навіть знайшли трошки європейської краси - маленькі столики надворі, затишні кафешки, вузенькі вулички... Зрідка тут щось таке можна побачити.

А ще ми були в аквапарку! Причому відколи мама полетіла додому, ми більше туди не заїжджали - тре виправляти ситуацію, бо було прикольно ).

А скільки подарунків мама нам понапривозила! Я вже й навіть всіх не згадаю. точно пригадую 17 кг книжок і певно з 10 чи навіть 15-ть кіндер-сюрпризів, які Емілі видавались лиш час від часу :). А скільки одягу і всяких розвивалок-зошитів-журналів було... Мені здається, що мама своїх речей зовсім не мала, а в обох торбах лише подарунки ).

Окремо дякуємо за супер-модну курточку для Емілі від Наталі ) Ще на осінь буде добра, а далі і Девіду заховаємо ;).

Було багато недоспаних ночей, бо ми чогось підселили бабцю до внучки на перші кілька тижнів в новому будинку, і даремно це зробили, бо зазвичай ночі виглядали отак

Одного ранку мама навіть сказала що їй би хоч на 3 дні додому, а далі знов до нас може прилетіти :) так що замучили ми її трохи тут... Зате, коли додому повернулась, то на другий день вже скучала за внуками і казала, що хоче знов до нас :). Але ж і далеко та гамерика... Ну нічого, наступного разу вже ми в гості обіцяємо прилетіти, та і дітиська підростуть, то з ними певно легше трохи буде. Але в гості бабцю Іру все одно завжди чекаємо! :)

Сімейна Неділя

Розкажу вам про ще один гарний наш літній сімейний день - неділю 21-го серпня. Насправді, аж нічого такого надто особливого в цей день не сталося, але отак без особливих планів він виявився дуже гарним. 

Замість того щоб поїхати в Чикаго на авіашоу (ось яким воно було минулого року) ми спонтанно зранку вирішили махнути на озеро. А коли приїхали, то перше питання було - чому ми не їздили сюди щовихідних? Ну правда, класна місцинка всього в якихось 35-ти хвилинах їзди на машині - чудове озеро, пляж, парк, гірки для дітей... Ми так гарно провели час що навіть передати вам не можу і при цьому ми ніц особливого не робили - бавились з Емілі, топали собі ногами по водичці (вода в Мічіган Лейку все одно залишається холодною, хоч було трохи дітей і навіть дорослих, котрі купались), трошки пікнікували, бавились фрізбі, будували замки на піску, катались на гірках на дитячому майданчику... А Девід під шум хвиль все проспав :)

А вже через тиждень ми знову сюди приїхали, тільки на цей раз великою шумною компанією :). Трохи підгоріли на сонці (як би воно не здавалось дивним в кінці літа), насолоджувались останніми літніми деньками, жували бутерброди, просто балакали і бавились з дітьми. Дивіться як тати гарно з донечками бавляться :)

Дуже вдалою вийшла вилазка на озерце і коли ми повернулись додому, то вирішили продовжити перебування на свіжому повітрі стейками і вечерею на патіо. Магазин в нас тут близенько, то чоловік за якихось 15 хв вже повернувся додому з свіженькими стейками, які відразу пішов смажити на грилі. Було дуууже смачно і гарно отак собі посидіти. Доця їла з нами, А Девід знову все проспав :) 

І цього нам було мало :) точніше дітям, точніше старшій, котра захотіла йти гуляти на місцеві гірки. І тут ми нарешті згадали, що в нас є гамак! От чесно, мені його приніс чи то Санта чи то Дід Мороз (я вже заплуталась хто коли ходить тут :)), але ми жодного разу ще ним не користувались. То чого б не взяти з собою на гірки і не почепити на якісь два сусідні дерева? Так ми і зробили! Було мега круто! Накатались, навалялись, доці навіть і гірок особливо не треба було. То був класний атракціон - можна було гроші збирати, бо до нас інші діти підходили і просили посидіти-покататись :).

Отак ми гарно провели весь день на природі, вулиці, в парках... І все було так гарно і спокійно - ніхто з малих не капризував, всі були якісь такі веселі і задоволенні всім-всім-всім! А таке не часто буває з дітлахами - отак щоб цілий день і щоб без жодних приколів :) ну ви самі знаєте. Але і на цьому ще не все. Ми прийшли додому, вклали діток спати і знаєте що зробили? :))) Купили смітник! :) Зробили собі подарунок на 4-ту річницю весілля :) Я знаю-знаю, що воно ніби ситцеве, а смітник певно якийсь алюмінієвий, але ми давно його хотіли - такого модного і універсального, на два відділення (щоб для ресайклу окреме було) і такого вже стильного-стильного. Не буду вам казати скільки він коштує :) просто покажу який він у нас крутий! Дуже він нам кльово вписався в нашу кухню )

Ну гарний день, хіба ні? Точно вартує щоб бути занотованим! :) Пишу цього постика символічно в перший день осені і дуже сподіваюсь, що попереду ще багато отаких спокійних і наповнених приємними враженнями сімейних неділь, незважаючи на те, що час вже повільно йде до зими...